Як Наталя у Лисиці хитринку купила

Прийшла Лисиця на базар, принесла повну торбу якогось краму, прикритого білим рушничком.

Діло було зимою. Стала Лисиця в ряд, підняла пухнастий комір, поставила кошик на стіл, відкрила, й побачили люди: у кошику хитринки.

Ішла повз базар Наталочка. Побачила — Лисиця хитринки продає.

Підійшла і вибрала собі таку хитринку: маленька дерев'яна дівчинка приклала руку до голови, скривилася й жалібно пищить: «Ой, голова болить».

Купила Наталя хитринку, принесла додому. Треба готувати уроки, але ж не хочеться. — У мене голова болить,— скаржиться Наталя мамі,— не буду уроків вчити. — Добре, полеж, Наталочко.

Лягла дівчинка в ліжко й одразу ж забула про головний біль, каже мамі: — Мамо, я піду покатаюсь на ковзанах. — Але ж у тебе голова болить,— здивувалась мама. Наталочка почервоніла від сорому. «Віднесу на базар хитринку, віддам Лисиці, не треба мені її хитрощів»,— подумала вона. Пішла на базар. Засунула руку у кишеню, а маленької дерев'яної дівчинки нема.

«Де ж вона поділася?» — дивується Наталя. Так і не зрозуміла дівчинка, куди поділася хитринка. Розповіла про все мамі. Мама й каже: — Злякалася тебе хитринка. Хитрощі не люблять совісті. — А де ж моя совість? У чому вона? — У тому, що тобі стало соромно.