Мильна бульбашка
Хлопчик сидів біля відчиненого вікна й пускав мильні бульбашки. Вони були легкі, красиві.
Сонечко грало на бульбашках всіма кольорами веселки: жовтим, синім, зеленим, оранжевим, фіолетовим...
Легенький вітерець підхоплював бульбашки, й вони летіли над квітником, над кущами бузку. їм хотілося піднятися вище за дерева, та ледве торкалися листя — вони лопались.
А одна велика Мильна Бульбашка, підхоплена вітром, полетіла у синє небо. Побачила Мильну Бульбашку Ластівка, полинула до неї, летить поруч і дивується:
— Яке на вас гарне плаття! Яка ви красива! Ви чарівна пташка!
— Так, я чарівна пташка,— згорда відповіла Бульбашка.
— Поглянь, одежа на мені веселкою грає. Доторкнулася Ластівка до одежі — Мильна Бульбашка лопнула.
— Де ж це вона поділась, та чарівна пташка? — здивувалася Ластівка. Тільки бризки полетіли.
