Які вони бідні
Ще не світало, ще й ранкова зоря не зайнялася, як батько збудив Сергійка й сказав:
— Ходімо в поле.
Послухаємо жайворонкову пісню. Син живенько встав, одягнувся,
і вони з батьком пішли в поле.
Небо на сході стало рожеве. Небосхил щохвилини світлів, зорі згасали. І тої ж
хвилини Сергійко почув дивну пісню.
Немов над полем хтось натягнув срібну струну, й вогняна пташка, доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом небесну музику. Сергійко затамував дух.
Йому спало на думку: «А якби ми з татком спали, — чи жайворонок все одно співав би?» — Татку, — тихо спитав Сергійко, — а ті, хто зараз сплять, не знають цієї музики?
— Не знають, — прошепотів батько.
— Які вони бідні...