Намисто з чотирма променями

Побачило Сонечко хвору Дівчинку в ліжку. Дівчинка лежала, очі її були закриті, вона тихо стогнала.

Жаль стало Сонечкові Дівчинку. Нахи­лилось воно над її голівкою й тихо прошепотіло:

— Візьми, Дівчинко, чарівне намисто з чотирма променями.

Чотирьох нещасних ти можеш зробити щасливими. На кого спрямуєш промінь — той і ста­не щасливим.

Відкрила очі Дівчинка, бачить — лежить на пос­телі чарівне намисто, чотири промені грають на стіні. «На кого ж направити щасливі промені? — ду­має Дівчинка.

— Хто у нас нещасливий?»

Подумала і важко зітхнула: нещасними були ба­буся, дідусь, тато й мама. У бабусі зуб болить, у діду­ся ліжко скрипить, татко горілку п'є, мама сльози ллє. Спрямувала Дівчинка чарівний промінь на бабу­сю — і зуб у неї зразу ж перестав боліти.

Спрямувала промінь на дідуся — ліжко переста­ло скрипіти. Спрямувала промінь на тата — перестав тато го­рілку пити. Спрямувала промінь на маму — перестала мама сльози лити, радісно посміхається. Про себе, про свою хворобу Дівчинка забула. А ко­ли всі стали щасливими, вона стала найщасливіша, і хвороба залишила її.