Правда буває гірша за неправду

Мама послала Сергійка до сусідів позичити солі.

Сергійко довго не повертався.

Уже й борщ закипів, а його немає. Нарешті прийшов, приніс у банці солі.

Мама й питає: - Чого це ти так довго ходив?

- А я снідав, - каже Сергійко.

- Як снідав? - дивується мати.

- А вони запросили мене снідати...

- І що ти їм відповів? - Нічого... Сів і поснідав.

- Який же ти нечемний, Сергійку! - розгнівалася мити. - Треба було сказати: дякую, я не голодний.

- Але ж мені дуже їсти хотілося... Сказати - не голодний... Це ж неправда. Хіба ж неправду можна говорити?

- Правда іноді буває гірша за неправду, - каже мати. А Сергійко тепер думає: як же це так?