Ніна і Гусак

П'ятирічна дівчинка Ніна йшла з дому в дитячий садок. На стежці, якою йшла Ніна, сидів великий білий гусак.

А поруч з ним сиділо з десяток менших гусей і десятків зо три гусенят. Ніна з острахом глянула на гусака.

Який він великий і страшний, який у нього довгий дзьоб. Боязко оглядаючись, Ніна зійшла зі стежки, щоб обминути гусака.

А гусак підняв голову, зашипів, підбіг до Ніни й ущипнув її за ногу. Гуси весело ґелґотіли. Ніна заплакала і втекла додому. Вона розповіла мамі про те, як на неї напав гусак.

Мама сказала Ніні:

— Не треба боятися, він і не нападатиме. Дивись на нього сміливо, йди на нього, не обминай. Ніна знову пішла тією ж стежкою. На стежці сидів гусак, а поруч з ним — гуси й гусенята.

Ніна сміливо глянула на гусака. Гусак сидів на стежці і ніби ждав, що ж воно буде. А Ніна все йшла до нього і йшла стежкою й дивилася сміливо, думаючи: не боюсь я тебе, гусаче. Гусак злякався, зійшов з стежки, побіг, оглядаючись, по траві, а за ним побігли гуси й гусенята. А Ніна сміливо йшла стежкою. Гуси про щось тривожно заґелґотіли.