Спогади очевидців
«Пам'ятаю, тоді у людей все забирала влада – проводила «викачку». Робили це місцеві. Людей залишали без засобів існування. Виживали хто як міг. З липи здирали кору, сушили і пекли коржі, із сосни ламали відростки, їли шишки, вживали різні корінці, дикий бур'ян, варили борщ із кропиви. Їли горобців, їжаків, собак, котів. У кого було що міняти, то міняли на їжу».
Ядвіга Миколаївна Патлатюк, 1922 р. н.
«А ще відбирала влада те, що виростили люди… Забирали зерно, продукти, дивилися по горщиках, яка є їжа – і з'їдали або виливали. Приходили щоденно. Люди від них усе ховали, закопували. Але сховати було неможливо. Вони шукали з шомполами, переколювали геть усе. Люди їли, що було: в полі мерзлу картоплю, мишей, котів, липові листки, корінці, ягоди, гриби, їжаків, відростки від калини, які підпікали або їли сирими. Всі голодували. Дуже багато вмирало людей, цілими сім'ями. Ховали їх попід хатами. На них нема ні хрестів, ні пам'ятників. Їх згадують ті, хто зостався живим. В їх смерті я виню лише владу».
Станіслава Іванівна Заріцька, 1923 р. н., село Яворівка Житомирської обл.
Прочитайте фрагмент наукової праці. Порівняйте харчування радянського керівництва та голодуючих селян. Як ці факти характеризують моральне обличчя більшовицької «еліти»?
Уривок із «Національної книги пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні: місто Київ».
У той час, коли мільйони українців помирали голодною смертю, партійно-радянське керівництво себе в харчуванні не обмежувало. …пайок для номенклатури мав назву “спеціальний”, був дешевим і досить калорійним. Наприклад, місячний пайок для вищої союзної номенклатури “А” влітку 1932 р. коштував 147 руб. і складався з: 4 кг м’яса; 4 кг ковбаси; 1,5 кг вершкового масла; 2 л олії; 6 кг свіжої риби і 2 кг оселедців; по 3 кг цукру і борошна; 800 г печеного хліба на день; 3 кг різних круп; 8 банок консервів, 20 яєць, 2 кг сиру, 1 кг кетової ікри, 50 г чаю, 1200 штук цигарок, 2 куски мила, а також 1 літр молока на день; в асортименті були також кондвироби, овочі та фрукти. …Номенклатурники перебували, по суті, на державному утриманні, а відтак, ні в чому, особливо в їжі, собі не відмовляли. Наприклад, обід голови ВУЦВК Г. Петровського 19 січня 1934 р. складався з курятини, супу, помідорів, огірків та ікри...