Козацькі пісні
Зажурилась Україна»
Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми.
Маленькії діти,
Котрі молодії -
У полон забрато;
Як заняли, то й погнали
До пана до хана.
Годі тобі, пане-брате,
Ґринджоли малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!
Ой ти станеш на воротях,
А я в закаулку,
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Ой щоб слава не пропала
Проміж козаками.
Ой козак до ружини,
Бурлака до дрюка:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!
«Ой на горі та й женці жнуть»
Ой на горі та й женці жнуть, (2)
А попід горою, яром-долиною козаки йдуть
Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть.
Попереду Дорошенко (2)
Веде своє військо, Військо запорізьке хорошенько.
Гей, долиною, гей, широкою,
Хорошенько.
А позаду Сагайдачний, (2)
Що проміняв жінку на тютюн та люльку необачний.
Гей, долиною, гей, широкою,
Необачний.
«Гей, вернися, Сагайдачний, (2)
Візьми свою жінку, віддай тютюн-люльку необачний!
Гей, долиною, гей, широкою,
Необачний!»
«Мені з жінкою не возиться, (2)
А тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться!
Гей, долиною, гей, широкою,
Знадобиться.»
Ой на, ой на горі та й женці жнуть, (2)
А попід горою, яром-долиною козаки йдуть
Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть.
Ой на морі, на Чорному (Історична пісня)
Ой, на морі, ой, на морі на Чорному,
На камені білому.
Сокіл з орлом купається,
Сокіл в орла питається.
Чи був, чи був, орле, на Дунаї?
Чи чув про Михайла?
Не так я чув, не так чув, як сам бачив:
Йшли ляхи на три шляхи.
А татари, а татари на чотири,
Козаченьки поле вкрили.
А в тім війську, а в тім війську козацькому
Біжить возок та й покритий
Червоною, червоною китайкою,
Заслугою козацькою.
А в тім возку, а у возку було тіло
Порублене, почорніле.
А за возком, а за тим возком кінь лицарський,
Веде його хлоп козацький.
В правій руці, в правій ручці спис довгенький,
В лівій ручці - меч ясненький.
А із меча, а із меча крівця капле,
За Михайлом мати плаче.
Не плач, мати, не плач мати, та не тужи,
Порубали, та й не дуже.
Біле тіло, біле тіло на кавальці,
Яре серце на чотири.
Не плач, мати, не плач мати, та не тужи,
Порубали, та й не дуже.
Не плач, мати, не плач мати, не журися,
Бо вже син твій оженився.
Та взяв собі, та взяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку.
Дума про Морозенка (Старовинна козацька дума, XVIIст.)
Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
Не так тая Україна,
Як рідна мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.
Не плач, не плач , Морозихо,
Не плач, не журися,
А йди з нами, козаками,
Мед-вина напийся!
Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п’ється:
Ой десь мій син , Морозенко,
Та із турком б’ється!
Бились зранку козаченьки
До ночі глухої.
Козаків лягло чимало,
Ворогів – утроє.
Козаків лягло чимало,
Ворогів – утроє.
Замучили молодого
Вороги прокляті!