4. Про що можна довідатися, вивчаючи походження географічних назв?

Досліджуючи минуле, історики постійно зустрічаються з географічними назвами – назвами місцевості, регіону, населених пунктів, водойм, вершин, долин, гірських хребтів тощо. Вчені називають їх топонімами.

Чому той чи інший населений пункт, регіон чи місцевість має таку назву? Яку інформацію про минуле несуть географічні назви? Відповідь на ці запитання може дати наука топоніміка.

Досліджуючи топоніми можна отримати важливу інформацію про минуле свого краю чи регіону: його природні умови, господарську діяльність, етнічний склад населення, певні історичні події тощо. Щоб розтлумачити походження окремих географічних назв, учені-топонімісти проводять багаторічні дослідження, зокрема досліджують архівні матеріали, писемні джерела, вивчають природні, історичні та етнографічні особливості певного регіону. Втім чимало топонімів розгадати не так легко, деякі з них і досі не вдалося розшифрувати. Тож поринемо у світ топоніміки.

Досить часто населенні пункти називали на честь конкретних людей, наприклад місто Львів заснував князь Данило Галицький у XIII ст. і назвав ім'ям свого сина Лева. Цікаву інформацію можуть надати й назви сіл та невеликих містечок. Наприклад назву селам Великій і Малій Олександрівкам (Київська область) дав поміщик Ремерс на честь дружини Олександри. Назви села отримали від кількості дворів: у Великій їх було на той час 53, а в Малій — 38.

Деякі назви населених пунктів в Україні вказують на їх розташування. Так, назва міста Балаклія (Харківська область) походить від найменування річки Балаклійка (раніше мала назву Суха Балаклія). Припускають, що назва річки тюркського походження – від слова балак – невелика річка, дрібна протока. Місто Луганськ назване за іменем річки Лугань. У свою чергу, назва річки походить від слова «луг» (річка має широку лугову заплаву).

Місто Ічня (Чернігівська область) одержало назву від назви річки Ічень (з часом назва річки перетворилася на пестливу форму Іченька). Дослідники припускають, що назва річки походить, у свою чергу, від татарського ічень, що означає «водопій». Цілком імовірно, на березі річки була стоянка татар і з водопоєм для худоби.

Окремі топоніми утворилися від назв тварин, птахів та рослин: міста Березань, Вишневе, Дубно, Лисичанськ, Лебедин, Сосниця; селища та села Березне, Вільшана, Козелець, Кропивне; річки Велика Карасівка тощо. Зокрема, назва етнографічного регіону Буковина пов’язана вона з буковими лісами, які ростуть на його території.

Часом населені пункти називали за родом діяльності його жителів: Бортничі, Бортники, Бондарі, Ковалі, Кожум’яки, Рудники, Шахтарськ та ін. Деякі топоніми свідчать, що в минулому на цій території проживав певний народ, наприклад місто Ківерці, селище міського типу Печеніги, села Деревляни, Поляни та ін. Назва етнографічного регіону Таврія (історична назва Криму) походить від назви племені таврів, які проживали в ньому в давнину.

Певні топоніми мають іншомовне походження – назву багатьом із них дали народи, що населяли територію сучасної України в давнину. Назва Дніпро є скіфською за походженням Данапр і перекладається як глибока річка (дан — річка + ап — глибокий). Назва річки Стрий має індоєвропейське походження й означає «течія».

Отже, географічні назви (топоніми) несуть на собі відбиток різних періодів історії нашої країни і є цінним історичним джерелом. Недарма, топоніміку називають «літописом землі».

Для допитливих! Цікава топоніміка.