Прізвища – це одне з джерел вивчення історії. Так, за прізвищем можна визначити ймовірний регіон, звідки походили предки конкретної людини, також можна припустити про рід їхніх занять, належність до певного стану або особливу прикмету тощо.
Коли і чому виникають прізвища? Прізвища з’являються в українських документах у XIV–XV ст. Їх мали представники тогочасної суспільної верхівки. Для купівлі й продажу майна, передачі його у спадок самого імені стало замало. Тож з’явилися спадкові родові прізвища. Прізвища багатих родів часто походили від назви землеволодіння (населених пунктів) — князі Острозькі, Каширські, Збаразькі, Одоєвські, Потоцькі, Вишневецькі тощо.
Прізвища представників інших соціальних верств (міщан, селян, козаків) походили від імен батьків або їхніх основних занять, соціального й етнічного походження, особистих якостей тощо.
Найчастіше прізвища походили від імені батька – Іваненко, Іванюк, Борисюк, Борисенко, Сидоренко тощо. Причому суфікс -енко вказував на меншу дитину в родині, а -ук (-юк) ‑ на старшу. Інколи прізвища утворювалися від імені матері: Мотренко, Настенко, Химчук, Кулинич та ін.
Окремі прізвища вказували на етнічне походження його носія, наприклад: Татарчук (син татарина), Москаленко (син росіянина), Ляшенко (син поляка), Литвиненко (син литовця) тощо.
Багато українських прізвищ відображають професії предків. Наприклад: Бондар (майстер із виготовлення діжок), Коваль (майстер по металу), Гончар (ремісник, що виробляв посуд, кахлі з глини), Стельмах (майстер, що виготовляв та направляв вози), Кушнір (той, хто вичиняв хутро зі шкури й шив хутряні вироби) та ін.
Інколи основою прізвищ ставали такі особливі індивідуальні ознаки людини, як зріст, вага, фізичні вади, риси характеру: Малишко, Довженко, Кривоніс, Мовчун, Горбатенко, Плаксій та ін.
Деякі прізвища походили від жартівливих прізвиськ людей відповідно до роду діяльності. Так, швець міг отримати прізвище Тягнишкіра, мельник – Мукосієнко, а тесля міг стати Дубогризенком.
Неабияку винахідливість та гумор під час утворення прізвищ виявляли запорозькі козаки. Оскільки на Запорозькій Січі збиралися представники різних народностей, то багато козаків дістали прізвища залежно від свого етнічного походження: Лях, Полулях, Гуржій (у XVIII ст. в Україні так називали грузинів), Литвин, Вірменко, Циганко, Московит, Турчин, Молдовин, Гуцул, Угорець та ін. Нерідко козак отримував прізвище від назви місцевості або міста, села, звідки він прибув: Галицький, Кодацький, Киянин, Миргородський, Ніжинець, Полтавський, Сибірський, Сумський тощо.
Частина прізвищ свідчать про поширені ремесла та заняття на Січі: Крамар, Дегтяр, Свинар, Саловар, Слюсар, Скляр, Стельмах, Порохня, Попови та ін.
Своє прізвище козак міг отримати також залежно від свого вигляду, поведінки чи характеру: Головатий, Головко, Чуб, Зуб, Зубенко, Ніс, Носенко, Борода, Синегуб, Косач, Остроух, Горбоніс, Кучера, Рябий, Білан, Чорний, Чорномаз, Сіроокий, Салогуб, Немилостивий, Нещадний, Хижняк, Біда, Круть, Побігайло, Легкоступ, Цинодрига, Свистун, Шморгун, Спорник тощо.
Якщо запорозькі козаки помічали в когось схожість із представниками тваринного або рослинного світу, то давали йому й відповідне прізвище: Сова, Сорока, Синиця, Ворона, Голуб, Лелека, Кулик, Шпак, Чайка, Орлик, Таранець, Сивокінь, Кущ, Лоза та ін.
Певні козацькі прізвища відображають назви пір року, днів тижня (Зима, Засуха, Понеділок, Середа, Субота, Вечірній та ін.), одягу (Свита, Столата), страв (Борщик, Кисіль, Куліш тощо).
На Запорозькій Січі траплялися й колоритні прізвища з гумористичним відтінком: Безштанько, Нагнибіда, Перебийніс, Майборода, Тягнирядно, Неїжборщ, Гризидуб, Затуливітер, Вирвикишка, Несвятипаска, Завалипіч, Гуляйдень…
Отже, імена та прізвища є цінним історичним джерелом, яке треба вивчати й досліджувати. Чи цікаво тобі, що означають твоє прізвище і на яких територіях воно поширене? Якщо так, то дізнатися про це можна в «Довіднику українських прізвищ» або в мережі Інтернет. Зокрема, ви можете скористатися інтерактивною картою поширення прізвищ на території нашої країни за посиланням https://ridni.org/karta/.