Фрагмент билини «Про Іллю Муромця та Соловія»
Гей, у славному та у городі у Муромлі,
Та у тому селі та Карачарові
Гей, то не старий дуб к землі нагинається,
Ой то добрий молодець Ілля Муромець
Батьку-матері уклоняється:
«Благослови, батьку та матер рід на
У славний город Київ з'їздити,
Сонечку стольнокиївському
Князю Володимиру служити,
Віри християнської та боронити!»…
Стоять три царевичі,
Мурзи погані, татарове,—
З коршем[1] сили до сорока тисяч,
Хочуть город Чернігів узяти,
Всіх упень рубати,
Церкви Божії скидом пускати.
Тоді ж то старий козак
Ілля Муромець добре дбав,
Меча в руки брав,
Почав він гуляти,
Поганих мурзів-татарів наїжджати…
Не стільки сам бив,
Скільки конем топтав,
Не один мурза, ні татарин
Не міг втекти і спастися.
[1] Корш (коршак) — військовий загін, військо. Військо чисельністю 40 тисяч осіб на той час було надзвичайно великим.