Фрагмент билини «Про Іллю Муромця та Соловія»

Фрагмент билини «Про Іллю Муромця та Соловія»

Гей, у славному та у городі у Муромлі,

Та у тому селі та Карачарові

Гей, то не старий дуб к землі нагинається,

Ой то добрий молодець Ілля Муромець

Батьку-матері уклоняється:

«Благослови, батьку та матер рід на

У славний город Київ з'їздити,

Сонечку стольнокиївському

Князю Володимиру служити,

Віри християнської та боронити!»…

Стоять три царевичі,

Мурзи погані, татарове,—

З коршем[1] сили до сорока тисяч,

Хочуть город Чернігів узяти,

Всіх упень рубати,

Церкви Божії скидом пускати.

Тоді ж то старий козак

Ілля Муромець добре дбав,

Меча в руки брав,

Почав він гуляти,

Поганих мурзів-татарів наїжджати…

Не стільки сам бив,

Скільки конем топтав,

Не один мурза, ні татарин

Не міг втекти і спастися.

[1] Корш (коршак) — військовий загін, військо. Військо чисельністю 40 тисяч осіб на той час було надзвичайно великим.