И. Шевченко, Д. Александрова, В. Гуторов. Невежливость в парламентском дискурсе: когнитивно-прагматический и социокультурный подход. Эта статья посвящена использованию стратегий невежливости в дискурсе парламентов США, Болгарии, Польши и Украины. Данное исследование невежливой риторики, также известной как непарламентский язык, находится на пересечении когнитивной прагматики, культурной лингвистики и анализа дискурса. Мы используем интегративную методику, в которой прагматика невежливость базируется на когнитивной модели концепта IMPOLITENESS. Мы описываем стратегии невежливости в парламентском дискурсе, выделяем ведущую стратегию девальвации оппонента и для каждого парламента определяем стереотипные вербальные средства стратегии девальвации и ее тактики: критика и умаление достоинств и значимости. Их вербальные маркеры – это лексикализованные и синтаксические единицы, несущие значение отрицательной характеристики, неуважения, насмешки, сарказма. Наша гипотеза о том, что варьирование стратегий невежливости связано с комплексом языковых, прагматических и социокультурных различий парламентских дискурсов подтверждается посредством эмпирического исследования. С лингвистической точки зрения, в парламентах Америки, Болгарии, Польши и Украины функционируют контекстно свободные и контекстно зависимые дискурсивные средства девальвации, а их соотношение варьируется. Во всех парламентских дискурсах лексикализованные маркеры невежливости восходят к общим ментальным доменам-источникам: ОТРИЦАТЕЛЬНАЯ ОЦЕНКА, ПРАВОНАРУШЕНИЯ, ДЕМОКРАТИЯ, ОБМАН, ВОЕННЫЕ ДЕЙСТВИЯ, которые варьируются в соответствующих картинах мира. В культурном отношении форма и содержание стратегий невежливости косвенно связаны с низкоконтекстной культурой США, в отличие от славянских культур высококонтекстного типа. В первом случае критика оппонентов в основном достигается за счет лексикализованных маркеров с ингерентно присущим им девалюативным значением; а в последнем – синтаксическими средствами, зависящими от контекста. С прагматической точки зрения, специфические свойства стратегий невежливости в четырех парламентских дискурсах обнаруживают их связь с доминирующими дискурсивными принципами вежливости, то есть принципами дистанцирования в современном английском языке и принципами сближения в болгарском, польском и украинском языках.

Ключевые слова: стратегия невежливости, когнитивно-прагматический анализ, культурная лингвистика, парламентский дискурс, американский, болгарский, польский, украинский.

І. Шевченко, Д. Александрова, В. Гуторов. Неввічливість в парламентському дискурсі: когнітивно-прагматичний та соціокультурний підхід. Ця стаття присвячена використанню стратегій неввічливості в дискурсі парламентів США, Болгарії, Польщі та України. Наше дослідження неввічливої риторики, також відомої як непарламентська мова, знаходиться на перетині когнітивної прагматики, культурної лінгвістики і аналізу дискурсу. Ми використовуємо інтегративну методику, в якій прагматика неввічливості базується на когнітивній моделі концепту IMPOLITENESS. Ми описуємо стратегії неввічливості в парламентському дискурсі, виділяємо провідну стратегію девальвації опонента і визначаємо стереотипні для кожного парламенту вербальні засоби стратегії девальвації та її тактик: критики і применшення достоїнств і значущості. Їх вербальні маркери – це лексікалізовані та синтаксичні одиниці, що мають значення негативної характеризації, неповаги, глузування, сарказму. Ми припускаємо, що варіювання стратегій неввічливості пов’язане із комплексом мовних, прагматичних і соціокультурних відмінностей окремих парламентських дискурсів і підтверджуємо цю гіпотезу за допомогою емпіричного дослідження. З лінгвістичної точки зору, в парламентах Америки, Болгарії, Польщі та України функціонують контекстно вільні і залежні дискурсивні засоби девальвації, а їх співвідношення варіюється. У всіх парламентських дискурсах лексікалізовані маркери неввічливості сходять до спільних ментальних доменів-джерел: НЕГАТИВНА ОЦІНКА, ПРАВОПОРУШЕННЯ, ДЕМОКРАТІЯ, ОБМАН, ВІЙСЬКОВІ ДІЇ; які варіюються у відповідних картинах світу. У культурному відношенні форма і зміст стратегій неввічливості побічно пов’язані з нізкоконтекстною культурою США, на відміну від слов’янських культур висококонтекстного типу. У першому випадку критика опонентів в основному досягається за рахунок лексікалізованих маркерів з інгерентно властивим девалюативним значенням; а в останньому – контекстно залежними синтаксичними засобами. З прагматичної точки зору, специфічні властивості стратегій неввічливості в чотирьох парламентських дискурсах виявляють їх зв’язок з домінуючими дискурсивними принципами ввічливості, тобто принципами дистанціювання в сучасній англійській мові та принципами зближення в болгарській, польській та українській мовах.

Ключові слова: стратегія неввічливості, когнітивно-прагматичний аналіз, культурна лінгвістика, парламентський дискурс, американський, болгарський, польський, український.

Shevchenko, I., Alexandrova, D., & Gutorov, V. Impoliteness in parliamentary discourse: a cognitive-pragmatic and sociocultural approach. This article focuses on the use of impoliteness strategies in the discourse of American, Bulgarian, Polish, and Ukrainian parliaments. Our research of impolite rhetoric, also known as unparliamentary language, is located on the intersection of cognitive pragmatics, cultural linguistics, and discourse analysis. We use an integrative framework, in which the pragmatics of impoliteness is underpinned by the cognitive model of the concept of IMPOLITENESS. We offer a description of impoliteness strategies in parliamentary discourse, single out the leading strategy of devaluation of the opponent, and define the stereotypical for each parliament verbal means of the strategy of devaluation and its tactics: criticism and belittlement of one’s merits and importance. Their verbal markers are lexicalized and syntactic units bearing the meaning of negative characterization, disrespect, mockery, sarcasm. We hypothesize that the variation of impoliteness strategies is different parliamentary discourses corresponds to linguistic, pragmatic, and sociocultural dissimilarities, and provide support for this through an empirical study. Linguistically, discursive means of devaluation in the American, Bulgarian, Polish, and Ukrainian parliaments are context free and context dependent, and their ratio varies. In all these parliamentary discourses, the lexicalized markers of impoliteness come from common mental source domains: NEGATIVE EVALUATION, LEGAL OFFENCE, DEMOCRACY, DECEPTION, HOSTILITIES, their variation is due to corresponding construals of the world. Culturally, we claim that the form and content of impoliteness strategies is indirectly connected with a low-context culture in the USA as opposed to a high-context type of Slavic cultures. In the former, devaluation of opponents is mostly reached by lexicalized markers with inherent negative meaning; and in the latter, by syntactic context-dependent means. Pragmatically, the specific properties of impoliteness strategies in the four parliamentary discourses reveal their relation to the dominant politeness principles, which are negatively oriented in modern English and positively in Bulgarian, Polish, and Ukrainian.

Key words: impoliteness strategy, cognitive-pragmatic analysis, cultural linguistics, parliamentary discourse, American, Bulgarian, Polish, Ukrainian.