С. И. Потапенко, К. И. Андриишина. Лингвальные средства авторизации в современном англоязычном журнальном дискурсе: конструкционно-риторический подход. Статья посвящена изучению языковых средств авторизации в англоязычном журнальном дискурсе. Предложено определение авторизации, установлена подчинённость её дискурсивной реализации риторическим канонами и способам влияния, дифференцированы индивидуальный и институционный виды, эксплицированные языковыми средствами, включающими дейктические и безличные конструкции соответственно, раскрыта последовательность и частотность использования дейктических и безличных конструкций в различных текстовых блоках статей современного англоязычного журнального дискурса. С учётом семантики составляющих элементов дейктические конструкции классифицированы на четыре подгруппы, указывающие на ориентирование автора, его деятельность, общественные отношения и апеллирующие к пафосу. Конструкции, указывающие на ориентирование автора, фиксируют его взаимодействие с окружающей средой. Конструкции, обозначающие деятельность, расслаиваются на три подгруппы, которые отражают различные аспекты активности автора: когнитивные, коммуникативные, профессиональные. Конструкции, представляющие общественные отношения, раскрывают социальные роли автора в двух сферах: непосредственного окружения, т. е. семьи, друзей и быта, и широкого общественного пространства, охватывающего политику и экономику. К пафосу конструкции апеллируют через оценки, эмоции и потребности автора или читателей. Конструкции для обозначения институционной авторизации отражают отстраненность автора от сообщаемой информации тремя видами субъектных конструкций – именных, местоименных, предикатных с референцией к участникам событий, а также дискурсивными конструкциями. Коллективная авторизация реализуется взаимодействием конструкций, указывающих на индивидуальную и институционную авторизацию, в статьях с двумя и больше авторами.

Ключевые слова: авторизация, диспозиция, журнальный дискурс, конструкция, пафос, риторика.

С. І. Потапенко, К. І. Андріїшина. Лінгвальні засоби авторизації в сучасному англомовному журнальному дискурсі: конструкційно-риторичний підхід. Стаття присвячена вивченню лінгвальних засобів авторизації в англомовному журнальному дискурсі. Запропоновано визначення авторизації, установлено підпорядкованість її дискурсивної реалізації риторичним канонам і способам впливу, диференційовано її індивідуальний та інституційний різновиди, експліковані лінгвальними засобами, що представлені дейктичними й безособовими конструкціями; розкрито послідовність і частотність уживання дейктичних і безособових конструкцій у різних блоках статей сучасного англомовного журнального дискурсу. З урахуванням семантики складників дейктичні конструкції поділяємо на підгрупи, що позначають орієнтування автора, його діяльність, суспільні відносини або апелюють до пафосу. Орієнтувальні конструкції фіксують взаємодію автора з навколишнім середовищем. Конструкції на позначення діяльності розшаровуються на три підгрупи, які відбивають різні аспекти активності автора: когнітивні, комунікативні, професійні. Конструкції на позначення суспільних стосунків розкривають соціальні ролі автора у двох сферах: безпосереднього оточення, що вміщує родину, друзів і власний побут, та широкого суспільного простору, що охоплює політику й економіку. Конструкції, що апелюють до пафосу, звернені до оцінок, емоцій, потреб автора або читачів. Конструкції на позначення інституційної авторизації відбивають відстороненість автора від повідомлюваного трьома різновидами суб’єктних конструкцій – іменниковими, займенниковими, предикативними з референцією до учасників подій, а також дискурсивними конструкціями. Колективна авторизація реалізується взаємодією виокремлених конструкцій на позначення індивідуальної і інституційної авторизації у статтях з двома та більше зазначеними авторами.

Ключові слова: авторизація, диспозиція, журнальний дискурс, конструкція, пафос, риторика.

S. I. Potapenko, K. I. Andriishyna. Linguistic Means of Authorization in Modern English Magazine Discourse: Constructionist Rhetorical Approach. The article discusses the linguistic means of authorization in English magazine discourse. It proposes a definition of authorization and its discursive realization with the implementation of rhetorical canons and ways of persuasion. The linguistic means of authorization is represented by constructions which due to the fusion of form and meaning or form and function reflect the authorship – individual, institutional or collective. The paper distinguishes two types of constructions: deictic indicating individual authorization and impersonal pointing to the institutional authorship. With respect to the referential meaning of its constituents, deictic constructions fall into orientational fixing the author’s place in the environment: somatic relating to the author’s body; perceptual rendering visual, auditory or tactile modalities; locational referring to the author’s whereabouts. Constructions denoting an author’s activity refer to different spheres: cognitive; communicative; professional. Constructions referring to social relations reveal the addressor’s roles in two domains: immediate surroundings, covering family, friends, household as well as the wide public life encompassing politics and economics. Constructions appealing to pathos evoke evaluation, emotions or human needs uniting the author and readers. Constructions rendering institutional authorization represent the authors’ distance from the contents by four subtypes of subjective constructions: nominal, pronominal, predicative referring to event participants as well as discursive. Moreover, the functioning of deictic and impersonal constructions as authorization devices is subordinated to disposition with differing frequency. The collective authorship, which can be bi- and multiple, results from the interaction of constructions rendering individual and institutional authorization.

Key words: authorization, construction, disposition, magazine discourse, pathos, rhetoric.