С. Меркантини. Аппроксимация и метафора в итальянской номинативной стратегии. В данной статье анализируются номинативные стратегии на итальянском языке и рассматриваются различные случаи, которые нельзя описать прямыми номинативными средствами. В частности, я рассматриваю аппроксимацию и метафору как два взаимодополняющих средства, используемых говорящим для описания ситуации. Аппроксимация и метафора – это семантические категории, подчиняющие определенной системой правил. В соответствии со своими специфическими семантическими свойствами аппроксимативы “растягивают” семантическое поле концепта, чтобы его можно было применять к различным ситуациям, что приводит к нечеткому описанию ситуации; метафоры, напротив, четко идентифицируют некоторые аспекты нечеткой ситуации, чтобы она стала более понятной для собеседника. И аппроксимативные, и метафорические операторы используются для переопределения концепта и изменения диапазона его применимости. В этой статье дается определение аппроксимативов и метафор, а затем описание их семантических свойств, включая прагматическую информацию, которую они передают. Я также даю оригинальную классификацию аппроксимативов, разделяя их на две разные группы – градуирующие и предельные. И аппроксимативные, и метафорические операторы позволяют говорящим передавать свои субъективные отношения к описанной ситуации: в этой статье анализируется отличие в оценке ситуации говорящим зависимо от выбранного оператора: аппроксимативные и метафорические операторы передают разные оценки. Функции и значения аппроксимативов и метафор существенно различаются в зависимости от местной языковой культуры. Вторая часть статьи содержит подробные иллюстрации хода анализа метафор, связанных с едой, в итальянской языковой культуре.

Ключевые слова: аппроксиматив, аппроксимация, итальянский язык, метафора, номинация, оценка.

С. Меркантіні. Апроксимація і метафора в італійській номінативній стратегії. У даній статті аналізуються номінативні стратегії італійської мови і розглядаються різні випадки, які не можна описати прямими номінативними засобами. Зокрема, я розглядаю апроксимацію і метафору як два взаємодоповнюючих засоби, що використовуються мовцем для опису ситуації. Апроксимація і метафора – це семантичні категорії, що підпорядковуються певній системі правил. У відповідності до своїх специфічних семантичних властивостей апроксимативи “розширюють” семантичне поле концепту, щоб його можна було застосовувати до різних ситуацій, що призводить до нечіткого опису ситуації; метафори, навпаки, чітко ідентифікують певні аспекти нечіткої ситуації, щоб вона стала більш зрозумілою для співрозмовника. І апроксимативні, і метафоричні оператори використовуються для перевизначення концепту і зміни діапазону його застосованості. У цій статті дається визначення апроксимативів і метафор, а потім описуються їх семантичні властивості, включаючи прагматичну інформацію, яку вони передають. Я також надаю оригінальну класифікацію апроксимативів, розділяючи їх на дві різні групи – градуюючі і граничні. І апроксимативні, і метафоричні оператори дозволяють мовцям передавати своє суб’єктивне ставлення до описуваної ситуації: в цій статті аналізується відмінність в оцінці ситуації мовцем залежно від обраного оператора, бо апроксимативні і метафоричні оператори передають різні оцінки. Функції та значення апроксимативів і метафор суттєво розрізняються залежно від локальної мовної культури. Друга частина статті містить докладні ілюстрації ходу аналізу метафор, пов’язаних з їжею, в італійській мовній культурі.

Ключові слова: апроксиматив, апроксимація, італійська мова, метафора, номінація, оцінка.

S. Mercantini. Approximation and metaphor in Italian nominative strategy. This article analyses nominative strategies in the Italian language and deals with miscellaneous cases which cannot be described in terms of direct nomination. In particular, I consider approximation and metaphor as two complementary means used by the speaker to characterize the concept. Approximation and metaphor are semantic categories with a specific system of rules. According to their specific semantic properties, approximatives “stretch” the semantic field of a concept so that it can be applied to different situations, leading to a fuzzy description of the situation; metaphors, on the contrary, clearly identify some aspects of a fuzzy situation so that it can become more comprehensible for the listener. Both approximative and metaphorical operators are used for redefining a concept and for changing its range of applicability. In this article is given a definition of approximatives and metaphors and then a description of their semantic properties, including the pragmatic information they convey. I also give an original classification of approximatives, dividing them in two different groups – graduating and boundary approximatives. Both approximative and metaphorical operators allow speakers to convey their subjective relationship to the described situation: this article analyses the different kind of the speaker’s assessment on the base of the selected operator, approximative rather than metaphor. Approximative and metaphorical cases differ very much depending on the linguistic local culture: in Ukraine, English, Russian and Italian we have different systems of approximatives or metaphors and they convey different meanings. The article also provides a detailed illustration of the assessment process of metaphors related to food in Italian linguistic culture.

Keywords: approximation, approximative, assessment, Italian, metaphor, nomination.