ТЕМА 9.
1. Форми суспільного виробництва.
2. Товар і його властивості.
3. Теорії вартості.
4. Закон вартості, його функції і дія.
Рекомендована література.
1. Політична економія: Навч. Посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та інш.; За ред.. д-ра наук, проф.. К. Т. Кривенка – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.
2.. Історія економічних учень. Підручник / JL Я, Корнійчук, Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та ін.; За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. 0. Татаренко. — К/. КНЕУ, 1999. — 564 с.
3. Основи економічної теорії. Підручник. - К., 2001.
4. Пахомов Ю.М., Крымский СБ., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. — К.: Междунар. деловой центр, 1998. 432 с.
5. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. — К.: Техніка. 1999. 336 с.
6. Кригель Ян, Моцнер Згон, Грабер Гернот. Для группы "Адженда". Рыночный шок. Материалы группы "Адженда" по социально-зкономической реконструкции Центральной и Восточной Европы: пер. с англ. — Вена, 1992. 176 с.
Питання самоконтролю
1. Назвіть головні відмінності між натуральним і товарним виробництвом.
2. Загальна характеристика товарного виробництва.
3. Особливості форм товарного виробництва.
4. Характеристика властивостей товару.
5. Порівняйте теорії вартості.
6. Особливості дії закону вартості.
1.
Економічні терміни та категорії: натуральне виробництво, товарне виробництво, економічне відокремлення виробників, суспільний поділ праці, товар, праця, вартість.
Взаємодія людини з природою в процесі праці відбувається з моменту виникнення людства, в усіх суспільно - економічних формаціях. В одних основною метою виробництва є задоволення власних потреб, в інших -збагачення, отримання максимального прибутку. Це означає, що суспільне виробництво має різні форми свого вияву. Серед них виділяють три основні форми: натуральну, товарну і безпосередню суспільну. Відповідно розрізняють натуральне, товарне та безпосередньо суспільне виробництво.
а) Історично першим типом суспільного виробництва було натуральне виробництво в якому виготовлення продуктів праці здійснювалося для власного споживання, для задоволення внутрішніх потреб.
Характерними рисами натурального господарства є економічна замкнутість, універсальний характер робочої сили, низький рівень спеціалізації і продуктивності праці, консерватизм. Йому відповідають такі технологічні способи виробництва, які здійснюються за допомогою примітивних знарядь праці та методів обробки матеріалів. Типовою формою натурального виробництва в наших умовах є багатогалузеве особисте підсобне господарство селян.
б) Пізнішою формою суспільного виробництва є товарне виробництво. Товарне виробництво - це така форма суспільного виробництва, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу через купівлю - продаж:.
Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці. Він зумовлюється дією закону економії робочого часу і веде до підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продуктів.
Характерними рисами товарного господарства є: 1) суспільний поділ
праці; 2) спеціалізація виробництва; 3) приватна власність на засоби
виробництва; 4) свобода вибору ресурсів, засобів і цілей виробництва; 5)конкуренція; 6) встановлення економічних зв'язків між виробниками
шляхом обміну.
Існують три форми товарного виробництва:
1) Просте товарне виробництво. Характеризується низьким рівнем СПП; функціонуванням індивідуальної робочої сили; приватна власність; мало відчутна конкуренція товаровиробників; стихійність.
2) Капіталістичне товарне виробництво. Йому притаманні такі риси - розвинутий СПП; функціонування колективної робочої сили; приватно - підприємницька та колективно - кооперативна форма власності; жорстока конкуренція та стихійність; кризи перевиробництва.
3) Соціальне ринкове господарство. Характерними рисами цієї форми є досить розвинутий поділ праці, поступбве формування сукупної суспільної робочої сили, соціальний захист товаровиробників і всього населення, відсутність глибоких економічних криз.
Таким чином СПП є необхідною умовою і матеріальною основою будь -якого товарного виробництва, а відособлене привласнення благ та послуг виступає його корінною причиною.
в) Безпосередньо суспільне виробництво - це безтоварне планомірне, високоорганізоване виробництво продуктів і послуг, яке виникає на вищих ступенях еволюції капіталізму.
Характерними рисами його є те, що воно розвивається на основі одиничного поділу праці в межах окремих гігантських компаній, національних держав, так і в межах міжнародного масштабу (інтернаціоналізація одиничного поділу праці).
Таким чином найпростішим елементом товарного виробництва, його клітиною являється товар.
-2-
Товар - це продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і виготовлений для обміну. Кожен товар має дві основні сторони: споживну вартість і вартість (цінність).
Споживна вартість пов'язана передусім із здатністю товару задовольняти певну потребу окремої людини, колективу або суспільства. Потреби можуть бути особистими, виробничими, екологічними. Щоб виконати цю функцію, будь-який товар або послуга повинні мати певні властивості. Таким чином споживна вартість - це певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби. Щоб задовольнити ці потреби, конкретна річ або послуга повинна мати мінову вартість - тобто здатність товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях. Спільним у всіх товарів і послуг, що обмінюються на інші є втілена в них праця. Споживну вартість створює конкретна праця, тобто корисна праця, яка витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці. Сукупність багатьох якісно різних корисних видів праці становить суспільний поділ праці.
Вартість є другою важливою стороною товару, яка має два основних аспекти: а) якісний аспект вартості - це техніко - економічні відносини між людьми, які в умовах суспільного поділу праці спільно виробляють товари, та відносини власності, що виникають між товаровиробниками при обміні цих товарів; б) кількісний аспект вартості - це вираження величини втіленої у товарі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності цього товару. Вартість товару створює абстрактна праця, тобто праця товаровиробника, що характеризується затратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці за умов товарного виробництва. На вартість товару впливають багато факторів серед яких: продуктивність праці - це кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу; інтенсивність праці -- це затрати праці за одиницю часу. Таким чином величина вартості товару перебуває в обернено пропорційній залежності від продуктивності праці і прямо пропорційній залежності від інтенсивності праці.
Праця, що виробляє товар може бути простою - та яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації, та складною - це праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає потребу у здобутті освіти.
-3-
Вартість і ціна - одні з найбільш складних економічних категорій, вивченню яких були присвячені наукові праці і дослідження цілих шкіл і течій в економічній науці. їх різний підхід у трактуванні суті вартості та ціни знайшов своє відображення в теоріях вартості, що сформувалися в ході розвитку економічної науки
Теорії вартості та їх різновиди:
1. Трудова теорія вартості - виникла у XVIII ст., основоположниками якої були В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс. Виходили з того, що субстанція і величина вартості, як основи ціни, визначається затратами праці на виробництво товарів. Праця є єдиним загальним мірилом вартості.
2. Теорія витрат виробництва - виникла у XVIII ст., основоположником став Ф.Кене, який вважав, що величина вартості товару залежить від цін на окремі елементи витрат (паливо, сировина, матеріали, робоча сила).
3. Теорія трьох факторів виробництва - виникла у першій половині XIX ст., основоположниками були Ж.Б.Сей, Ф.Бастіат. Трактували формування вартості в процесі виробництва, як суму затрат трьох основних факторів: праці, капіталу, землі.
4. Теорія граничної корисності - виникла в 70-их роках XIX ст., основоположниками були К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем-Баверк. Тут вартість розглядалась як суб'єктивна категорія, результат оцінки індивідуумом споживних благ залежно від інтенсивності потреб і рідкісності блага. Така суб'єктивна оцінка визначалася у вигляді граничної корисності, тобто корисності останньої одиниці товару, яка задовольняла цю потребу.
-4-
Закон вартості -загальний економічний закон (діє у деяких суспільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.
Сутність цього закону розкривається у таких його основних рисах:,
1. Закон вартості виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом. Тут він діє у сфері безпосереднього виробництва.
2. Закон вартості виражає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів відповідно до кількості та якості затраченої на них суспільно необхідної праці. У цьому випадку він діє як закон у сфері обміну.
3. Наявність сталих зв'язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, при якій здійснюється взаємний тиск одного підприємця на іншого. Тут закон діє у нерозривній єдності сфер безпосереднього виробництва й обміну.
4. Наявність сталого зв'язку між попитом і пропозицією. Тут закон вартості стихійно регулює пропорції розподілу суспільної праці між галузями.
5. Виражає внутрішньо необхідні зв'язки між працею виробника товарів у минулому і теперішніми умовами виробництва.
6. Закон вартості виражає внутрішньо необхідні і сталі зв'язки між вартістю і цінами товарів.
Закон вартості виконує такі основні функції:
1. Стихійного регулятора пропорцій товарного виробництва у поєднанні з іншими економічними законами;
2. Рушійної сили стихійного розвитку продуктивних сил;
3. Основи диференціації товаровиробників.