ТЕМА 11.
Підприємство і підприємництво.
1. Сутність, функції та форми підприємства.
2. Сутність підприємництва, його роль у ринковій економіці.
Рекомендована література.
1. Політична економія: Навч. Посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та інш.; За ред.. д-ра наук, проф.. К. Т. Кривенка – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.
2.. Історія економічних учень. Підручник / Л. Я, Корнійчук, Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та ін.; За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. 0. Татаренко. — К/. КНЕУ, 1999. — 564 с.
3. Основи економічної теорії. Підручник. - К., 2001.
4. Пахомов Ю.М., Крымский С. Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. — К.: Междунар. деловой центр, 1998. 432 с.
5. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. — К.: Техніка. 1999. 336 с.
6. Кригель Ян, Моцнер Згон, Грабер Гернот. Для группы "Адженда". Рыночный шок. Материалы группы "Адженда" по социально-зкономической реконструкции Центральной и Восточной Европы: пер. с англ. — Вена, 1992. 176 с.
7. Білорус О.Г., Лук'яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. —К., 1998. 392 с.
Питання самоконтролю
1. Що таке підприємство, його сутність?
2. Функції, які виконує підприємство.
3. Форми підприємств.
4. Підприємництво, його функції.
5. Кому заборонена підприємницька діяльність?
1.
Говорячи про ринок, ми маємо на увазі не якусь конкретну площу, де збираються продавці й покупці, а досить складне й життєво важливе для людства економічне явище. Немає країни, в економіці якої не було б тих чи тих елементів ринку.
Зрозуміло, що терміни «світовий ринок», «ринок нафти», «ринок сировини» або «валютний ринок» вживаються у переносному розумінні і зовсім не означають якихось конкретних місць ринку.
На ринку встановлюється рівновага між попитом і пропозицією. Результат цього — ціна.
Інтереси продавців: намагаються продати свої товари і одержати максимальний прибуток. Оскільки всі продавці мають однакові наміри, між ними починається конкуренція.
Інтереси покупців: намагаються купити потрібні їм товари і витратити якомога менше грошей, тобто реалізувати свої плани споживання з максимальною корисністю.
Вирівнювання інтересів відбувається через ціну, яка формується на щотижневому базарі завдяки взаємодії попиту покупців і пропозиції продавців. Ціна вирівнює співвідношення попиту і пропозиції і є компромісом між уявленнями продавців і покупців про ціни.
За ринкової економіки добробут кожного визначається тим, наскільки успішно він може продати на ринку товар, яким володіє: свою робочу силу, вміння, земельну ділянку, вироби своєї праці, акції тощо. Той, хто запропонує покупцям найкращий товар і на найбільш вигідних умовах, стає переможцем у конкурентній боротьбі і відкриває собі дорогу до зростання добробуту.
На вільному ринку ціни ніким не регулюються. Підприємства — виробники товару і споживачі доходять згоди і встановлюють рівновагу, коли виробники виготовляють рівно стільки, скільки споживачі захочуть купити. Ціни коливаються аж до встановлення рівноваги на ринку.
Як бачимо, модель вільної ринкової економіки має безліч привабливих рис.
Насправді модель «чистої» ринкової економіки є не такою вже й ідеальною і має свої вади. В ній робиться акцент тільки на «досконалій конкуренції» (кількість продавців і покупців на ринку така велика, що ніхто не може вплинути на ціну). На реальних же ринках крім досконалої конкуренції, тобто малого бізнесу, існують і великі підприємства, які створюють монополії або олігополії.
Вільне ринкове господарство на практиці виявляється і несоціальним і нестабільним. Воно призводить до вкрай небажаних економічних наслідків, зокрема, до глибоких економічних криз, нерівного розподілу доходів між багатими і бідними. Тому після Другої світової війни відомі вчені Вальтер Ойкен і Джон-Мейнард Кейнс обґрунтували модель соціально орієнтованої ринкової економіки, в якій державі відводиться активна регулююча роль.
Вадою вільного ринку є те, що ціновий механізм для певної категорії товарів на ньому не працює. Національна оборона, наприклад, є свого роду товаром, якому неможливо дати ціну і продати на ринку. Тому держава бере на себе відповідальність за виробництво цього «колективного» товару. Фінансування його виробництва здійснюється інакше, ніж інших товарів: держава, як правило, зобов'язує громадян оплачувати цю продукцію. У кожній країні з ринковою економікою існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують уникнути обов'язкових норм і ризику, пов'язаних з вільною конкуренцією.
Наприклад, вони можуть піти на змову щодо цін або імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентують правила конкурентної боротьби і гарантують якість та існування конкуренції.
У кожній країні деякі ознаки якості фіксуються законодавчо для того,
щоб у процесі конкуренції були використані тільки ті засоби, які забезпечують ефективність виробництва. Тобто ціни і якість мають бути в центрі уваги конкуренції.
Ефективність ринку визначається ті мі. наскільки вона відповідає інтересам споживача.
Однак у конкурентній економіці постійно існує небезпека то-то, що споживач може перетворитися на «забутого соціального партнера» через те, що:
1) агресивна реклама і вплив технічних засобів сучасного маркетингу можуть нав'язати споживачеві будь-який, навіть непотрібний, товар;
2) недостатня «прозорість» ринку заважає тому, щоб споживач зміг знайти товар, який найбільшою мірою відповідає його смаку і доходам.
Тому держава повинна турбуватися про споживача, відстоювати його інтереси. Для цього держава вирішує такі завдання:
> охорони життя і здоров’я споживача — приймає закони про відповідальність за виробництво і продаж недоброякісних товарів і ліків;
> посилення «прозорості» ринку за допомогою споживчих центрів з консультаційними пунктами, ринкового тестування товарів, організації споживчих об'єднань;
> інтенсифікації конкурентної боротьби, бо це дає споживачеві змогу переорієнтуватись на товари-замінники, завдяки чому підвищується суверенітет споживача.
Сутність і структура господарського механізму.
До господарського механізму безпосередньо належать конкретні, управлінські форми виробничих відносин і власності виробництва зокрема. Це означає, що на них свідомо можна впливати, регулювати на різному рівні.
Хоча глибина підсистемна виробничих відносин. Або відносин власності на засоби виробництва, у господарський механізм безпосередньо не входить, вона опосередковано впливає на нього. Водночас шляхом зміни конкретних, управлінських форм виробничих відносин можна впливати на розвиток глибинної підсистеми виробничих відносин.
Другим елементом економічної системи є техніко-економічні відносини, тобто відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, концентрації останнього тощо. Такі відносини входять у господарський механізм повністю. До складу цієї підсистеми слід включити конкретні форми організації виробництва, господарські зв'язки між підприємствами однієї та різних галузей промисловості, за допомогою яких вони обмінюються виготовленими продуктами праці тощо.
До складу сучасних продуктивних сил входять робоча сила, засоби праці предмет праці, наука, форми та методи організації виробництва, а також інформація. До складу господарського механізму з названих компонентів повністю входять лише форми та методи організації виробництва.
До господарського механізму безпосередньо входять не самі по собі працівники, засоби і предмети праці і т.д., а ті їхні сторони, які формують функціональні риси продуктивних сил і дають змогу останнім взаємодіями між собою і вдома сторонами суспільного способу виробництва, тобто продуктивними силами і виробничими відносинами.
У процесі постійної взаємодії всіх цих елементів продуктивних сил, техніко-економічних і виробничих відносин, які входять безпосередньо до господарського механізму, останній якраз формується як відносно відособлений елемент економічної системи.
З'ясування питання про співвідношення господарського механізму й економічної системи, зокрема названих трьох її елементів, потребує наступної конкретизації - дослідження проблеми співвідношення господарського механізму й економічних законів. До господарського механізму безпосередньо входять усі конкретні форми економічних законів певної економічної системи. Тому з розгляду співвідношення господарського механізму й економічних законів всієї економічної системи, або суспільного способу виробництва, логічно впливає, що господарський механізм виступає як механізм використання економічних законів.
Першою умовою такого використання є пізнання економічних законів, умов, за яких діє той чи інший закон. Наприклад, змістом законом вартості насамперед обмін еквівалентів, тобто такий обмін товару на товар, при якому суспільно необхідні витрати праці, затрачені на виробництво одного товару, обмінювались би на рівнозначну кількість суспільного необхідної праці, затраченої на виготовлення іншого товару.
Другою за значенням функцією господарського механізму, якщо виділяти її з погляду всього суспільного способу виробництва є розв'язання соціально-економічних суперечностей. Ця функція випливає з попередньої, оскільки кожний економічний закон містить у собі суперечність. Водночас, оскільки явище, процес багатий за закон, то ця функція господарського механізму спрямована на розв'язання першого кола суперечностей. Ніж ні, що перебувають у межах законів. До таких суперечностей якщо виходити з принципу примату виробництва, належить суперечності самої системи продуктивних сил. Найбільше значення для використання цієї функції має використання суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами, а також основної суперечності суспільного способу виробництва.
Третьою функцією господарського механізму є функція реалізації відносин власності. У межах цієї функції вирішальним є роль господарського механізму.
В економічній реалізації власності на засоби виробництва. Виконання цієї функції повинно бути спрямоване на те, щоб відносини власності сприяли розвитку всієї системи продуктивних сил, насамперед основної продуктивної сили - людини, безпосереднього працівника.
Четвертою важливою функцією господарського механізму є всебічний розвиток людини, її потреб, інтересів, стимулів.