Розділ ІV. Економічні та правові засади підприємництва в Україні.

4.1. Агробізнес, поняття і роль в ринковій економіці.

ТЕМА 8.

Агробізнес, поняття і роль в ринковій економіці.

План :

1. Поняття і роль агробізнесу в умовах розвитку ринкової економіки.

2. Малий і середній бізнес аграрного підприємства, проблеми та шляхи позитивного розвитку.

Основна література:

Корнієнко Л.Є., Ярчук Б.М., Тирсін Р.В. Менеджмент та маркетинг у ветери

нарній медицині : Навчальний посібник – К.: Аграрна освіта,

2013. –С. 47-62.

Завадський Й.С., Гудзінський О.Д. Основи менеджменту в АПК: Підручник.-

Київ.: Вища школа, 1995.- С.195-206.

Завадський Й.С. Менеджмент. – Т.1. Вид. 2 –е.- К.: Українсько – фінансовий

інститут менеджменту і бізнесу, 1998.- С. 227-254.

Додаткова література:

Білорус О.Г., Лук'яненко Д.Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії ро

звитку. —К., 1998.- 392 с.

Корнійчук Л.Я.,Татаренко Н.О.,Поручник А.М. та ін.; Історія економічних

учень. Підручник.- За ред. Корнійчука Л. Я.,

Татаренко Н. 0. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с.

Кривенко К.Т., Савчук В.С., Бєляєв О.О. та інш.; Політична економія:

Навч. посібник /За ред. д-ра наук, проф. Кривенка

К.Т. – К.: КНЕУ, – 508 с.

Кригель Ян, Моцнер Згон, Грабер Гернот. Для группы "Адженда". Рыноч

ный шок. Материалы группы "Адженда" по соци

ально-зкономической реконструкции Центральной

и Восточной Европы: пер. с англ. — Вена, 1992.

-176 с.

Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український

контекст. — К.: Техніка. 1999. - 336 с.

Пахомов Ю.М., Крымский С. Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья совре

менной цивилизации. — К.: Междунар. деловой

центр, 1998. - 432 с.

Ільчук М.М., Т.Д.Іщенко.Підприємницька діяльність та агробізнес: Підручник\-

К.: Вища освіта, 2006.-543.

8.1. Поняття і роль агробізнесу в умовах розвитку ринкової економіки.

Агробізнес – це сукупність економічних відносин в аграрному секторі країни. Агробізнес є формою підприємництва в аграрному секторі економіки країни, де обсяг виробництва продукції, надання послуг і виконання робіт перевищує 50 % загального обсягу. До агробізнесу залучаються всі виробничі та обслуговуючі сфери діяльності агропромислового комплексу.

Основні принципи вільного розвитку аграрного підприємництва:

1. Розвиток аграрного підприємництва на основі всіх форм власності: державної, колективної, приватної.

2. Необхідність поєднання різних організаційних форм підприємницької діяльності.

3. Поєднання різних розмірів підприємництва незалежно від організаційних форм.

4. Широке залучення до нього громадян на основі прискореного розвитку дрібного бізнесу з дотриманням оптимальних співвідношень.

5. Сприяння поглибленню спеціалізації й розширенню кооперації.

6. Збереження і результативне використання наявної МТБ виробництва продовольства.

Систему економічних відносин в агробізнесі можна показати у вигляді таких пунктів схеми:

1. Товаровиробники:

ü фермери, акціонери та інші товариства, державні підприємства,

ü підприємства харчової промисловості,

ü інші види агроформувань.

2. Інфраструктура агробізнесу:

ü біржі,

ü банки,

ü страхові компанії,

ü інвестиційні форми,

ü наука і перепідготовка кадрів.

3. Державна політика щодо агробізнесу:

ü регулювання,

ü підтримка,

ü захист.

Шляхи розвитку аграрного підприємства:

1) контрактне підприємництво на діючих і створених заново державних і колективних підприємств;

2) створення фермерських господарств;

3) розширення кількості і розмірів особистих підсобних господарств сільських жителів;

4) розвиток агроцехів підприємств інших галузей;

5) розвиток агродільниць міських жителів;

6) розвиток приватних агрофірм і приватно – орендних підприємств.

8.2. Малий і середній бізнес аграрного підприємництва, проблеми та щляхи позитивного розвитку.

Підприємництво - це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує

насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції,

створює новий прошарок-підприємець-власник. Одним з основних елементів ринкового господарювання є підприємство. Підприємство є основною ланкою, де відбувається ринкова трансформація економіки, воно об'єднує ресурси для виробництва економічних благ з метою одержання прибутку. Серед великої кількості організаційних форм підприємства однією з найбільш ефективних та корисних для країни, яка розвивається в ринковій економіці є мале та середнє підприємництво.

Малий бізнес, або мале підприємництво, представляє численну кількість дрібних власників, які внаслідок своєї масовості в значній мірі визначають соціально-економічний і частково політичний рівень розвитку країни. По своєму рівню життя і соціальному положенню вони належать до більшості населення і являють собою і безпосередніх виробників, і споживачів широкого спектра товарів і послуг одночасно. Як виявляється із самого визначення, «малий бізнес» - це підприємницька діяльність, здійснювана суб'єктами ринкової економіки при певних встановлених законах, державними органами або іншими представницькими організаціями критеріях, конституціонуючих сутність цього поняття.

Малі підприємства - досить поширена і ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які є основними економічними рисами лише малого підприємництва:

- відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик), самостійна, на власний ризик діяльність;

- спеціалізація на якому-небудь виді діяльності;

- реалізація вироблених товарів (послуг) через купівлю - продаж на ринку.

Можна сформулювати декілька груп стійких меж малого підприємництва, зумовлених:

- характером виробничого процесу;

- специфікою системи управління і керівництва;

- станом конкретних факторів виробництва (кадри, фінанси,ресурси, володіння інформацією);

- особливостями зовнішніх впливів.

На розвиток малого бізнесу найбільший вплив надають наступні чинники:

• розвиток засобів зв'язку;

• розширення сфери послуг, що базується на малих підприємствах;

• зменшення вартості і спрощення використання інформаційних систем;

• сприяння малими фірмами розв'язанню питання про безробіття;

• скорочення робочої зміни;

• велика конкурентоздатність за рахунок менших витрат, пов'язаних зі зниженням накладних витрат і меншими коливаннями заробітної плати.

Незважаючи ні на що, кількість фірм, що створюються перевершує число ліквідованих, що говорить про абсолютне збільшення числа підприємств малого і середнього бізнесу в економіці.

Згідно проведеного аналізу з 2010 по 2020 pp. кількість діючих малих підприємств збільшилась майже в 10 разів. Проте за кількістю малих підприємств у розрахунку на 10 тис. населення Україна набагато відстає навіть від колишніх країн "соціалістичного табору". Цей показник в Україні на кінець 2020 року складав 45,6 МП в розрахунку на 10 тис. осіб населення, що, звичайно недостатньо. За оцінками фахівців, для створення реального конкурентного середовища в Україні та покриття ринкових ніш, що утворюються в процесі трансформації перехідної економіки в ринкову, потрібно принаймні 125-150 одиниць МП на 10 тис. осіб, а деякі експерти навіть називають цифру 3 млн МП, або понад 600 на 10 тис. населення. Хоча аналіз показує, що в районі здійснюють діяльність підзвітне коло підприємств лише малого та середнього бізнесу, так як основним критерієм віднесення підприємств до суб'єктів малого підприємництва є насамперед середня чисельність працівників, зайнятих на підприємстві.

МП в Україні не виконують належним чином своєї соціальної ролі і забезпечують робочими місцями лише 1,72 млн осіб, що складає близько 15 % від загальної чисельності усіх зайнятих в галузях економіки, тоді як в країнах з ринковою економікою аналогічний показник перевищує 50 %. До того ж, не можна забувати, що досить часто МП є другим місцем роботи людини. Практичне призупинення зростання зайнятих на МП у 2008 році дає підстави стверджувати, що МП як організаційна форма в нинішньому економіко-правовому середовищі не в змозі більше виконувати належних їм соціальних функцій.

Нажаль уповільнюються темпи зростання кількості МП в Україні. Це свідчить про втрату ними украй важливої ролі - формування конкурентного середовища, яке складається із стійких, кваліфікованих та підприємливих економічних суб'єктів, формування потужного прошарку підприємців, спроможних повноцінно працювати в економіко-правових умовах розвинених ринкових відносин. Фактично заміна політики підтримки МСБ до надання спеціальних умов для підприємців-фізичних осіб означає, що малий бізнес повинен виконувати реалізацію соціальних функцій, які не в змозі виконувати держава через бюджетні обмеження. Одночасно це є фактичною відмовою від використання МСБ як важеля структурного регулювання так і модернізації економіки. Хоча в районі розроблена і затверджена

( рішенням сесії селищної ради) Програма підтримки малого і середнього підприємництва, але нажаль вона дає не великі можливості для розвитку підприємництва в районі.

Світова практика переконливо свідчить, що навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою малий бізнес впливає істотним чином на розвиток народного господарства:

- забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких немислима його висока ефективність;

- здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупатися;

- створювати атмосферу конкуренції;

- створює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива. По чисельності працюючих, по обсягу виробленої і реалізованої продукції, обсягу виконаних робіт і наданих послуг суб'єкти малого підприємництва в окремих країнах відіграють важливу роль.

Мале підприємництво( надалі МП) - цілком самостійна і найбільш типова форма організації економічного життя суспільства зі своїми відмітними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку. Переваги малого підприємництва, які підвищують їх стійкість на внутрішньому ринку:

- функціонування на локальному ринку,

- незалежність дій суб'єктів малого бізнесу,

- гнучкість в прийнятті і виконанні рішень, що приймаються,

- відносно невисокі витрати, особливо витрати на управління,

- велика можливість для індивідуума реалізувати свої ідеї, виявити свої здібності, дають кошти для існуванню більшій кількості людей,сприяють підготовці професійних працівників,

- швидке реагування на зміну кон'юнктури цього ринку,

- безпосередній зв'язок з споживачем,

- вузька спеціалізація на певному сегменті ринку товарів і послуг,

- можливість почати власна справа з відносно малим стартовим капіталом,

але при певних умовах стають недоліками, стримуючими його розвиток. З одного боку, швидке реагування малого підприємства на зміни умов функціонування робить його більш мобільним і що пристосовується, а з іншою - залежним від кон'юнктури ринку, динаміки зовнішніх соціально - економічних і політичних умов. Відносно невеликий капітал звужує рамки виробництва, обмежує можливість залучення додаткових ресурсів (науково-технічних, фінансових, виробничих, трудових). Обмежені масштаби виробництва і невелика кількість зайнятих обумовлюють простоту і ефективність управління підприємством.

Малі підприємства в порівнянні з великими в окремих країнах, в тому числі і в нашій країні займають домінуюче положення як по числу, так і по питомій вазі у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг.

У той же час суб'єктам малого бізнесу властиві і певні недоліки серед яких:

- більш високий рівень ризику;

- залежність від великих компаній;

- недоліки в управлінні справою;

- недостатня компетентність керівників;

- підвищена чутливість до змін умов господарювання;

- труднощі в залученні додаткових фінансових коштів і отримання кредитів.

Звичайно недоліки і невдачі суб'єктів малого бізнесу пов'язані як з внутрішніми, так і із зовнішніми причинами.

Дослідження вказують на головні причини невдалої діяльності малих підприємств:

- некомпетентність;

- незбалансований досвід (досвідчений інженер, але не комерсант);

- недостача досвіду в комерції, фінансах, постачанні, виробництві, умінні заводити і підтримувати ділові зв'язки і контакти.

Іншими причинами банкрутств малих фірм є:

- занедбаність бізнесу;

- погане здоров'я або шкідливі звички;

- катастрофи, пожежі, крадіжка, форс-мажорні обставини;

- шахрайство.

Досвід діяльності малих американських фірм свідчить про те, що наявність підприємницького досвіду і підприємницьких здібностей недостатньо, необхідні спеціальні знання. Фірми, маючі постійного власника приносять більш високий прибуток. На невдачі малого бізнесу впливає невисока кваліфікація підприємців, недостатність досвіду,наявність декількох власників, колективне прийняття рішення більш професійне. На тривалість функціонування фірми впливають і розміри фінансування, первинний капітал дає більше можливостей для збереження бізнесу в кризові періоди.

У цей час навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою відбувається посилення ролі малих підприємств, хоч їх стійкість відносно низька. При зростанні чисельності малих підприємств, розвиненій інфраструктурі і державній підтримці малий бізнес є важливим чинником рішення економічних і соціальних завдань.

Розвиток малого бізнесу є умовою розв'язання наступних проблем:

- формування конкурентних ринкових відносин, які сприяють кращому
задоволенню потреб населення і суспільства;

- підвищення якості товарів, робіт, послуг;

- наближення виробництва товарів і послуг до конкретних споживачів;

- сприяння перебудови економіки (малий бізнес додає гнучкість, мобільність);

- залучення особистих коштів населення на розвиток виробництва (партнери в малих підприємствах вкладають свої капітали в справу з більшою зацікавленістю, ніж у великих);

- створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;

- сприяння розкриттю таланту людей, розвитку різних видів ремесел;

- формування соціального стану власників, підприємців;

- активізація науково-технічного прогресу;

- освоєння і використання місцевих джерел сировини і відходів великих
виробництв;

- звільнення держави від збиткових підприємств за рахунок їх оренди і викупу.

Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають виробництво нових товарів. Протягом останнього двадцятиріччя в Німеччині і США зареєстровано 500 технологічних нововведень і винаходів втілених в життя невеликими фірмами.

Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити поглибленням спеціалізації в наукових розробках, що приводить невеликі фірми до простого або ризикованого шляху, праці в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Значення розробок проведених дрібними підприємствами важливо з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що активно стимулюють процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення попиту.

Відношення нововведень до витрат на наукові дослідження і розробки малих підприємств в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак подальше впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими і матеріальними ресурсами.

Аналізуючи вищевикладене,хотілося б звернути увагу на те, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринку і розширення ринкових відносин, внаслідок зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення кваліфікації і міри залучення все більш широких верств населення до системи підприємництва і ділового адміністрування.

Розвиток спеціалізації і кооперації залучає дрібних і середніх підприємців в сферу впливу великих об'єднань. Фактично вони втрачають свою незалежність і перетворюються в окремі частки більш великих монополій, хоч офіційна статистика враховує їх як самостійні одиниці. Для господарів монополістичних об'єднань також дрібні субпідрядники зручні і вигідні: вони постачають свою продукцію по досить низьких цінах. У періоди несприятливої кон'юнктури і інших ускладнень, монополії (господарі) рвуть зв'язки зі своїми дрібними постачальниками. У останнє десятиріччя в багатьох країнах посилилася тенденція до об'єднання дрібних підприємств на основі спеціалізації і кооперації виробництва, у великі галузеві структури, які зараз виробляють великі обсяги різноманітної продукції, в тому числі високого технічного і технологічного рівня, і досить успішно конкурують на ринках з великими компаніями і монополіями.

Важливість малих підприємств ще і в тому, що вівши запеклу конкурентну боротьбу за виживання, вони вимушені постійно розвиватися і пристосуватися до поточних умов ринку, адже щоб існувати треба отримувати кошти для існуванню, а значить бути кращим за інших, щоб прибуток діставався саме їм.

Масовий випуск промислових виробів тривалого споживання автомобілів, холодильників, телевізорів і великими підприємствами викликає потребу у відповідних промислових послугах по ремонту і обслуговуванню, які часто здійснюють дрібні підприємства, оскільки монополії через свою величину вимушені

затрачати багато зусиль в цьому напрямку або створювати розгалужену мережу маленьких філіали, що служить в основному для підтримки престижу великої фірми.

Діяльність малих підприємств в менш розвинених районах західноєвропейських країн - це основа всього їх соціального і економічного життя і вирішальна передумова їх подальшого господарського розвитку.

На дрібних підприємствах відмічається більш висока ефективність праці, малі фірми з меншими витратами задовольняють потреби в дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел і забезпечують при цьому велику зайнятість. Вони збільшують розміри надходжень до муніципальних(місцевих) бюджетів, стимулюють НТП, виконують інші важливі для господарства функції.

Політичний вплив малого бізнесу в різних країнах досить великий, оскільки соціальна група підприємців давно стала основою середнього класу, що

сформувався, найбільш представницького по своїй чисельності і що є виразником політичних переваг значної частини населення.

Істотна роль малих підприємств в економічному житті країн з ринковою системою господарювання визначається тим, що в цьому секторі економіки діє переважна більшість підприємств, зосереджена велика частина економічно активного населення і виробляється приблизно половина валового внутрішнього продукту. Так, питома вага малих підприємств в таких країнах, як Японія, Німеччина, перевищує 95%.

Аналіз стану та проблем розвитку малого бізнесу в Україні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може привести до згортання (в основному - через подальшу тінізацію) даного сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Тому виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25% ВВП.

Вирішення цього завдання має зосереджуватися на таких основних напрямах:

• створення відповідної нормативно-правової бази;

• вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед: розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;

• зробити єдину систему реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва;

• створити спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприємництва;

• розробити механізм цільового використання коштів Фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;

• впровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;

• забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов'язань;

• впровадити віднесення на собівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду при кредитуванні малих підприємств;

• ввести Пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств;

• визначити чіткий порядок участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної технічної допомоги;

• організувати інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед: відновити щоквартальну статистичну звітність про діяльність суб'єктів малого підприємництва; розробити методику прогнозування розвитку малого підприємництва; створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва; організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес-центрів, інкубаторів та технопарків; запровадити в учбові програми навчальних закладів основи підприємницької діяльності та організації малого підприємництва.

Становлення малого бізнесу є життєвонеобхідною умовою реформування української економіки. Малий бізнес здатний забезпечити структурну перебудову економіки, сформувати конкурентне середовище, надати ринковій економіці необхідної гнучкості,створити нові робочі місця, сприяти розвитку науково-технічному прогресу, процесам приватизації та демократизації. Розвиток малого підприємництва є гарантом невідворотності вітчизняних ринкових перетворень.

На наш погляд, основними напрямами подальшого розвитку малого підприємництва в Україні у найближчій перспективі є:

- формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу;

- вдосконалення фінансово-кредитної підтримки;

- забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств;

- інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу;

- стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого підприємництва.

Контрольні запитання:

1. Що Ви розумієте під поняттям «агробізнес»?

2. Які основні принципи розвитку аграрного підприємництва?

3. Які товаровиробники приймають участь у агробізнесі?

4. Що слід віднести до інфраструктури агробізнесу?

5. Які основні шляхи розвитку аграрного підприємництва?

6. Які критерії визначення малих підприємств?

7. Назвіть переваги малого підприємництва.

8. Які недоліки розвитку малого підприємництва в Україні?

9. Яка роль і місце малого підприємництва в ринковій економіці?