Тема 7.
РОЗВИТОК МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ
1. Критерії малого і середнього бізнесу.
2. Особливості малого бізнесу.
3. Розвиток малого бізнесу на Україні
Рекомендована література.
1. С.В. Мочерний Основи підприємницької діяльності: Посібник, 2001.
2. Кондратюк А.О. Основи менеджменту, 1999.
3. Корилюк С.І., Гнатеико Н.В. Основи маркетингу, 1999.
4. Основи аграрного підприємництва/ За ред. М.Й. Маліка, 2000.
5. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. Підручник./ С.Л. Азізов, 2001. С. 744 - 760
6. Навчальний посібник з основ маркетингу, рецензія: д-р економ, наук О.П. Степанов.
7. Маркетинг - опорний конспект лекцій, рецензент В.Д. Кучеренко,
1999.
8. Щокин І. В, Практична психологія менеджменту: Київ вид-во «Україна» 1994
9. Підприємницька діяльність та агробізнес: Підручник\ За ред.. М. М. Ільчука, Т. Д. Іщенко.-К.: Вища освіта, 2006.-543.: іл.
1.
Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України „Про підприємства" до малих відносяться такі підприємства: у промисловості й будівництві - з числом працюючих до 200 чоловік; у науці й науковому обслуговуванні — до 100 чоловік; в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) — до 50 чоловік; у галузях нематеріального виробництва — до 25 чоловік; у роздрібній торгівлі — до 15 чоловік.
На нашу думку, даний критерій визначення малих під підприємств вибраний правильно. В інших країнах також застосовується показник кількості зайнятих працівників. В Італії, наприклад, малий бізнес охоплює підприємства з чисельністю до 500 зайнятих. При цьому є досить багато виробництв, що використовують працю менше 20 робітників.
У нашій країні в залежності від природно-кліматичних , національних, технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки Тому, приміром, Республіка Крим або навіть окремі самоврядовувані зони у власному законодавстві можуть визначати власні критерії розмежування малих підприємств як за обсягом господарського обороту, так і за чисельністю працюючих.
Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство зберігаючи пріоритет свого засновника є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством.
Отже малі підприємства — це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.
Малі підприємства — досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.
Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (в тому числі трудові й сировинні),які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому план і свідчить досвід промислово розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90—95% усіх підприємств і до 20—60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво у сфері послуг і торгівлі (варто зазначити, в найзанедбанішій у нас галузі господарського життя).
Істотно впливає малий бізнес на формування конкурентного Середовища, що для нашої високо монополізованої економіки має першочергове значення. Мале підприємництво антимонопольне за своєю природою. Це проявляється в різних аспектах його функціонування. З одного боку, воно в силу численності функціонуючих господарств і їхньої високої динамки меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, мале підприємництво виступає досить відчутним конкурентом, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця якість малого бізнесу, до речі, зіграла неабияку роль у послабленні, а часом і в подоланні промислово розвинутими країнами властивої крупному капіталу тенденції до монополізації і затримки технічного прогресу. Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим фактором, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування середнього класу, а отже, й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.
Види малих підприємств
Індивідуальне — це підприємства, що засноване на особистій власності окремої особи та виключно на її праці; сімейне ж підприємство засновується на власній праці членів однієї сім'ї, які проживають разом.
Кооператив - являє собою об'єднання декількох громадян для спільної господарської діяльності на основі договору між ними. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників.
Крім названих вище, можуть створюватися й інші малі підприємства. Створення малого підприємства здійснюється згідно з рішенням власника майна чи уповноваженого ним органу, підприємства - засновника, організації. Обов'язковою умовою організації підприємства є розробка його статуту. В ньому визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів порядок утворення майна підприємства, умови його реорганізації та припинення діяльності.
Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Остання проводиться в органах державної виконавчої влади за місцем діяльності або проживання, для цього подаються такі документи: рішення власника майна або уповноваженого ним органу, статут, письмове підтвердження про юридичну адресу підприємства, документ, що засвідчує оплату коштів за державну реєстрацію. Підприємці громадяни, які здійснюють свою діяльність без права юридичної особи, подають тільки заяву. У разі відсутності у малого підприємства на момент реєстрації приміщення вона здійснюється за адресою одного з його засновників. Ці документи є засновницькими.
Малий бізнес можна визначити як сукупність малих підприємств всіх форм власності, а також громадян-підприємців, які . ведуть самостійну господарську діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку.
Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально спрямовану ринкову економіку не можлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні.
Один з перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища - розвиток малого підприємництва. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою складовою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найдинамічнішим елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.
Внесок малого підприємництва у формуванні конкурентного середовища, де ринкові відносини набувають динамічності, бо вони пов'язані з економічною відповідальністю та ризиком підприємців, важко переоцінити. З одного боку, малий бізнес через значну чисельність своїх складових та їх рухливість меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації і використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції масштабних корпорацій. Саме ця риса малого підприємництва відіграла суттєву роль в ослабленні, а іноді й подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації та стримування науково-технічного прогресу (НТП).
Мале підприємництво оперативно реагує на зміни кон'юнктури. Ця гнучкість має особливе значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, розширення номенклатури промислових товарів та послуг. Сприяючи прискореній реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, мале підприємництво виступає провідником НТП.
Мале підприємництво багато важить у вирішенні проблеми зайнятості, бо воно спроможне створювати нові робочі місця та поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів і структурних зрушень економіки. Важлива функція малого підприємництва полягає у пом'якшенні соціальної напруженості й демократизації ринкових відносин: адже саме воно слугує формуванню активного середнього класу суспільства, ослабленню майнової диференціації, розширенню соціальної бази реформ. Сприяючи соціально-політичній стабілізації суспільства, малий бізнес відкриває простір для вільного вибору громадянами шляхів і методів роботи для загального добра та забезпечення власного добробуту. Мале підприємництво є невід'ємною складовою будь-якої ринкової господарської системи, без неї така економіка не може існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основа розвитку країн з ринковою системою господарювання - це мале підприємництво як найбільш масова, динамічна, гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує значна маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.
Отже, мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорції на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами га послугами. А малі підприємства, за певних умов і при підтримці з боку держави, - тенденційно інноваційні, гнучкі і витратноефективні, мають підприємницький досвід і достатню професійну освіту.
Вирішення проблеми економічного і соціального розвитку України на сучасному етапі становлення національної ринкової економіки вимагає посилення уваги держави до розвитку підприємницької діяльності, насамперед, малого підприємництва (МП).
Певні кроки щодо формування державної політики розвитку та підтримки малого підприємництва в Україні вже зроблені. Зокрема, процеси роздержавлення, приватизації, демонополізації економіки створюють умови для зростання підприємницької активності і практичного заохочення приватного підприємництва до сфери національних інтересів економіки, активного використання цього мобільного потенціалу для створення здорового конкурентного середовища виробників товарів і послуг, як засобу реалізації економічної та соціальної політики держави.
Слід зазначити, що велику роль у формуванні та здійсненні державної політики щодо розвитку та підтримки малого підприємництва відіграє саме організаційне забезпечення. Сприяння та підтримка малого підприємництва є самостійною складовою державної політики у багатьох країнах. Тому існують спеціальні урядові органи управління (координації) та підтримки малого підприємництва. Наприклад: у Канаді - Міністерство у справах малого бізнесу; у Бельгії. Люксембурзі - Міністерство середнього класу; в Японії - Національна адміністрація малого бізнесу; в США - Адміністрація малого бізнесу тощо. Поряд з діяльністю центральних органів, місцеві органи влади (штатів, земель, муніципалітетів) надають всебічну підтримку створенню та діяльності суб'єктів малого підприємництва.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 12 від 24 травня 1991 року «Про перелік Міністерств та інших цеп тральних органів управління України» було утворено Державний комітет України по сприянню малим підприємствам і підприємництву (Держпідприємництво) як центральний орган державної виконавчої влади. Головним завданням Держпідприємництва було визначено «здійснення державної підтримки і координації розвитку підприємництва, у тому числі малого бізнесу, реалізація стратегії державної політики розвитку суспільного виробництва, сприяння структурній перебудові економіки, формування системи заходів щодо забезпечення економічної самостійності України».
Однак, цей Комітет проіснував лише неповних 4 роки. З метою усунення дублювання в роботі урядових структур, підвищення рівня підприємництва та забезпечення координації діяльності щодо формування і здійснення державної політики у цій сфері, в березні 1995 року було утворено окремий підрозділ Міністерства економіки України на базі ліквідованого Державного комітету України по сприянню малим підприємствам і підприємництву.
Але аналіз стану справ за цей час вказує на те, що ліквідація окремого самостійного центрального органу державної виконавчої влади не сприяло подальшому розвитку підприємництва в Україні. Без альтернативність виконання державою функції підтримки підприємництва об'єктивно диктує необхідність такого спеціального органу, який повинен реалізувати цю функцію.
Таким чином, не дивлячись на те, що певні кроки щодо формування державної політики розвитку та підтримки малого підприємництва зроблено, однак, на превеликий жаль, сьогодні відсутня цілеспрямована державна політика і особливо механізм її реалізації. Це не могло не позначитись на труднощах становлення малого підприємництва в Україні.
2.
Аналіз стану малого підприємництва в Україні здійснений за даними офіційної статистики, свідчить що сьогодні у цій сфері функціонують 151,4 тис. малих підприємств з чисельністю працюючих на них 1,032 млн. чол., близько 4,7 тис. спільних підприємств з прямими іноземними інвестиціями, в яких працює близько 95 тис. чол., 35.5 тис. фермерських господарств з 67 тис. працюючих, а також 930 тис. індивідуальних підприємців без створення юридичної особи. У цілому в малому підприємництві зайнято понад 2.1 млн. чол. а частка виробничих малих підприємств у ВІЗІ І держави становить близько 7%.
Ринкові трансформаційні процеси в економіці України сприяли відповідним змінам у формах власності малих підприємств. За період з 1992 р. частка малих підприємств з державною формою власності скоротилася з 14 до 2%. У структурі недержавної форми власності частка колективної зросла з 50 до 70%, а приватної - залишилася на рівні 32%.
Нині сфера малого підприємництва України є невід'ємною складовою частиною економіки держави і являє собою зріз усіх її галузей у визначених законодавством межах за чисельністю зайнятих та обсягами виробництва. За галузевими ознаками малі підприємства переважно зосереджені в торгівлі і громадському харчуванні - 51% (промисловість - 15%. будівництво - 10%, побутове обслуговування - 5%. інші сфери - 19%). У 1998 р. підприємствами малого бізнесу всіх форм власності вироблено продукції (робіт, послуг) на 12,5 млрд. грн., або майже 8% загальнодержавного обсягу.
Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки ще не відбулося, а останнім часом ситуація погіршується.
Аналіз засвідчує, що головними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є:
по-перше, відсутність дійового механізм) реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва:
по-друге, неймовірно високим лишається тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочувати в тіньову економіку. Про це, зокрема, свідчить той факт, що неухильно зменшується питома вага діючих малих підприємств у кількості зареєстрованих:
по-третє, низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;
по-четверте, відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як і підприємництва в цілому. Недостатньо урегульовані відносини суб'єктів підприємницької діяльності з органами влади і управління, відсутній законодавчий механізм державної фінансової підтримки малого підприємництва, нема єдиного трактування понять підприємництва, малого бізнесу, суб'єктів підприємницької діяльності тощо:
по-п'яте, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів. Багато малих підприємств не розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;
по-шосте, недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційною та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності тощо.
Якщо підсумувати, то можна сказати, що основними перешкодами розвитку бізнесу в Україні є:
Оподаткування:
- надто високі ставки;
- невідповідність;
- складність;
відсутність податкових стимулів.
Фінансування:
- загальна нестача коштів;
- неплатежі дебіторів;
- небажання банків кредитувати малі підприємства;
- невиплата заробітної плати та пенсій, що негативно впливає на мотивацію праці;
- відсутність коштів для початку бізнесу;
- недосконалість страхового ринку.
Законодавство:
- неефективне та суперечливе;
- нестабільне;
- відсутність законодавства з питань приватної власності на землю.
Загальна економічна криза:
- низький рівень споживчих витрат:
- низький життєвий рівень:
- незначний рівень конкуренції;
- брак іноземних інвестицій;
- відсталість економіки;
- занепад виробництва;
- нестабільність грошово-кредитної полі гики уряду.
Ставлення до бізнесу:
- незацікавленість місцевих адміністрацій:
- тиск з боку місцевої влади;
- байдужість населення до підприємництва.
Витрати підприємств:
- надто високі ціни на комунальні послуги, зокрема плата за електроенергію та газ;
- високі ціни на виробничу сировину для виробництва;
- повільні темпи приватизації.
Матеріально-технічне забезпечення:
- відсутність ефективних мереж збуту.
На тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників.
До основних макроекономічних факторів, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, насамперед, такі:
■ обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств та падінням реальних доходів населення;
■ вкрай незначна інвестиційна активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість (або відсутність) кредитів;
■ неконкурентоспроможність продукції вітчизняного виробництва за умов зростаючого тиску з боку імпортних товарів тощо.
Разом з тим, мале підприємництво в Україні має певні властивості, які суттєво відрізняють його від даної сфери більшості зарубіжних країн:
■ низьких технічних рівень і технологічна озброєність при значному інноваційному потенціалі;
■ низький управлінський рівень, брак знань, досвіду та культури ринкових відносин;
■ прагнення до максимальної самостійності, коли більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзинга, субпідряду тощо;
■ поєднання в межах одного малого підприємства кількох видів діяльності, неможливість у більшості випадків орієнтуватися на одно продуктову модель розвитку;
■ відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва;
■ відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку;
■ низький рівень системи інформаційних, консультаційних та навчальних послуг;
■ практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;
■ високий ступінь пристосовуваності до складної економічної ситуації, бо ускладнюється дезорганізацією управління і зростаючою криміналізацією суспільства;
■ недовіра західних партнерів та поки що негативне ставлення населення до підприємців.
Крім того, слід зазначити, що стан товарного ринку в Україні, на якому діють суб'єкти малого підприємництва, суттєво відрізняються від розвинутих країн. Розвинутим ринковим відносинам притаманні переважний вплив попиту з швидкою реакцією на нього, пріоритет приватної власності, розвинута ринкова інфраструктура, дієвість та детальність законодавства, фінансова стабільність, доступність факторів виробництва, традиції використання договірних відносин, інформаційна відкритість, мінімальна криміналізація.
Зовсім інша (якщо не сказати протилежна) ситуація має місце сьогодні в економіці України. В цілому правове, соціально-економічне середовище для малого підприємництва стає, на жаль, усе більш несприятливим. Крім того, відбувається активний процес концентрації капіталу поряд з встановленням фінансового і управлінського контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній та відповідних монопольних утворень, які існували раніше і проявляються тепер.
3.
Аналіз стану та проблем розвитку малого підприємництва в Україні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може призвести до згортання (в основному через подальшу тінізацію) цього сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги У цьому і полягає необхідність дійової державної політики підтримки малого підприємництва.
Створення відповідних правових, економічних та організаційних умов сприятиме подальшому збільшенню кількості суб'єктів малого підприємництва, зростанню ролі та значення його у національній економіці.
Розв'язання існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики в галузі сприяння малому підприємництву. Завдання полягає в тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25% ВВП. Саме з цього слід виходити при розробці та реалізації заходів щодо підтримки малого підприємництва. Розв'язання цього завдання, на думку Варпалія, має зосереджуватися на таких основних напрямках:
По-перше: створення відповідної нормативно-правової бази.
По-друге: вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед:
- розробка та прийняття державної програми розвитку малого підприємництва в Україні з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;
- впровадження єдиної вертикальної системи органів виконавчої влади з питань малою підприємництва від Кабінету Міністрів України до обласних, районних адміністрацій;
- розробка єдиного порядку реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва;
- удосконалення мережі та підвищення дієвості роботи громадських об'єднань малого підприємництва.
По-третє:
- формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, і, насамперед:
- внесення змін та доповнень до Закону України «Про систему оподаткування»
та інших законів, в яких передбачити: скорочення кількості зборів та відрахувань, перехід на єдиний сукупний податок, введення системи патентів для фізичних осіб, звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб'єктів малого підприємництва;
- використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування за умов створення нових робочих місць;
- створення спеціалізованої банківської установи (установ) по кредитуванню малого підприємництва;
- розробка механізму цільового використання коштів Фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;
- впровадження порядку кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;
- забезпечення надання державних гарантій малим підприємствам, що підпадають під цільові програми підтримки малого підприємництва у вигляді високоліквідних державних боргових зобов'язань;
- впровадження віднесення на собівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств;
- введення пільгового оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств;
- впровадження механізму використання незв'язних іноземних кредитних ліній та гарантій для фінансування цільових програм;
- визначення чіткого порядку участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної технічної допомоги.
По-четверте: інформаційне консультативне та кадрове забезпечення, насамперед:
- розробка та впровадження спрощеної системи обліку та звітності малих підприємств;
- відновлення щоквартальної статистичної звітності про діяльність суб'єктів малого підприємництва з використанням методу вибіркового обстеження;
- розробка методики прогнозування розвитку малого підприємництва;
- створення мережі інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва;
- проведення необхідної пропагандистської роботи, спрямованої на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності;
- організація підготовки та перепідготовки кадрів через систему бізнес-центрів інкубаторів та технопарків;
- викладення основ підприємницької діяльності та організації малого підприємництва в навчальних закладах.
Формування державної політики щодо підтримки малого підприємництва, визначення шляхів її реалізації повинно бути не лише «об'єктивною необхідністю» переходу до ринку, а й невід'ємною частиною загальнодержавної доктрини соціально-економічних перетворень в Україні. Це сприятиме формуванню чисельного середнього класу суспільства, які є основою ринкових перетворень та гарантом її незворотності.
Контрольні питання.
1. Який бізнес називають малим ?
2. Яка мета малого бізнесу?
3. Що може бути джерелами первинного капіталу?
4. Що таке партнерство та які його переваги перед індивідуальним
підприємництвом?
5. Організаційні форми малого аграрного бізнесу.
6. Шляхи державної підтримки малого та середнього бізнесу.