Дистанційне навчання 11.01-22.01
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Яку роль відіграла Біблія в житті й творчості Т Шевченка?
2. Які Господнії дива побачать „люде темнії, незрячі” (вірш Т. Шевченка „Ісаія. Глава 35”)? Що стане причиною такого щастя для людей у майбутньому?
3. Яка спільна думка об'єднує поезії Т. Шевченка „На панщині пшеницю жала...” та „Ісаія. Глава 35”?
4. З'ясуйте роль архаїзмів у поезії „Ісаія. Глава 35”.
5. Які деталі творять український колорит у поезії „Ісаія. Глава 35”?
6. У чому полягає загальнолюдський зміст поезії „Злоначинающих спини...”?
7. Знайдіть у поезії „Злоначинающих спини.” асонанси й алітерації. Яка їх роль у розкритті авторського задуму?
8. Дати визначення: архаїзм, асонанс, алітерація.
Аналіз твору "Ісаія. Глава 35", Т. Шевченко:
Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.
Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.
Основна думка: "Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи святії / Простеляться."
Жанр: переспів з Біблії.
Сюжет: початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.
У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.
Композиція: твір умовно можна поділити на 3 частини: 1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки. 2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим: а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»; в) «і дебрь. — пустиня неполита. прокинеться»; г) «веселі ріки потечуть, а озера. поростуть . оживуть». 3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.
Художні засоби: метафори: плодюча, квітуча земля, «темні», «сліпі», «вбогодухі», наказ землі розквітати, оновитись;
Росли укупочці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!..
Зійшлись незабаром. Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!
Подай же й нам, всещедрий Боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.
Не плач, не вопль, не скрежет зуба —
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.
Доля
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
З нас будуть люде»,— ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.
[9 лютого 1858, Нижній Новгород]
Пройдіть тестування