ПО ЩИРОСТІ
(жарт Юрія Федьковича)
Один господар прийшов з міста, дає своєму синові медівник та й каже:
— На, Васильку! Та поділися з Петриком по щирості!
— А то як діляться по щирості? — питає Василько.
— Отак, синку, — каже отець.— Як переломиш медівник, то даси більшу половину Петрикові, а собі лиши меншу. Се називається: по щирості.
— То дайте Петрикові медівник, най він ділить по щирості! — каже Василько.
Анатолій Костецький
Що зробити,
щоб удвічі
видавався торт
смачнішим?
Що зробити,
щоб удвічі
кожен день
для вас
побільшав?
Щоб і радості,
і щастя
вам було —
аж ніде діти?
А немає тут
секрету:
треба
з другом
поділитись!
Прочитайте текст
Їжачок
Зустрів я нещодавно в лісі двох хлоп'ят. Василько і Петько звати їх. Близнята. Відмінники. Одним словом — розумні хлопці.
У беретику одного з них зненацька щось заворушилось.
— Їжачка знайшли! — радісно повідомили брати. — Несемо додому, нехай перезимує в теплі-добрі. А навесні віднесемо його до лісу і випустимо.
— Де ж ви його на зиму поселите? — перш за все поцікавився я.
— У куточку під батареєю! ― впевнено відповіли брати.
— Друзі мої дорогі, — не втримався я. — Вашому знайді не треба такого тепла на зиму. Він повинен під корчем десь у лісі в м'якому кубельці заснути, і тоді той сон буде міцним, бо завірюхи його колисатимуть. А у вас, напевно, телевізор гримить допізна.
— Еге ж, — знітився Петько.
— Хотіли ж як краще... ― прошепотів Василько.
Хлопці почухали потилиці та з деяким жалем відпустили їжачка. А він, не гаючись, чкурнув у хащі і зник.
Тестові завдання
1. Як звали хлопчиків, яких автор зустрів у лісі?
А) Ванько і Петько
Б) Василько і Петько
В) Петько та Павло
2. Кого несли діти в беретику?
А) їжачка
Б) білочку
В) дятла
3. Де діти хотіли поселити тваринку?
А) у шкільному кабінеті
Б) удома під батареєю
В) у сараї
4. Що зробив їжачок, коли хлопці відпустили його?
А) залишився з хлопцями
Б) побіг до лісу
В) чкурнув у хащі і зник
5. Встав у речення пропущене слово.
А у вас, напевно, ___________________________ гримить допізна.
6. Що колисатиме їжачка під час зимового сну?
_________________________
7. Підкресли речення, яке не зустрічалося у тексті.
— Їжачка знайшли! - радісно повідомили брати.
— Ми не хотіли цього.
— Вашому знайді не треба такого тепла на зиму.
8. Випишіть слова, які розповідають про дії хлопчиків.
Знайшли, відповіли, намалювали, хотіли, почухали, побігли, відпустили.
Відповіді у Вайбер
Замислились, найпрудкіший, вболівальники, відгукнулася, забезпечить, емблемою, засмутилися, фотоапаратом, поскаржилась, покрасуватися, похнюпились, фотокореспондент.
Фотокореспондент — фахівець-фотограф, працівник друкованого органу (газети, журналу), для якого він робить знімки.
Поскаржитися — висловити своє незадоволення ким-небудь; пожалітися кому-небудь на когось. Висловити жаль, невдоволення, стурбованість з приводу чого-небудь.
Похнюпитися — піддаватися сумному настроєві, втрачати бадьорість.
Оксана Радушинська народилася 27 вересня 1979 року у старовинному місті Старокостянтинові. Але невблаганна та страшна хвороба втрутилася у життя дівчинки: сьогодні Оксана Петрівна змушена перебувати в інвалідному візку, але оптимістка, життєрадісна людина, вона ще тоді, будучи дівчинкою, не корилася долі. Успішно навчалася у Старокостянтинівській школі № 3, у школі № 8 і, звичайно ж, віршувала. До речі, у районній газеті “Світло Жовтня” ще у 1981 році було надруковано перший віршик дівчинки про ромашку. Поступово журналістика входила в її життя, ставала її професією. Ще з 2002 року вона працювала в редакції Старокостянтинівської міської газети “Новини Поділля”, у 2003-2004 роках була редактором цього видання. А з червня 2004 року працює редактором-ведучою радіопрограм Старокостянтинівської районної радіокомпанії, має серію авторських радіопередач та проектів.
Маленька дівчинка приїхала з мамою до великого міста. Пішли вони на базар. Мама тримала доньку за руку.
Дівчинка побачила стільки цікавого, що від радощів заплакала.
– Мамо! Де моя мама?
Люди обступили дівчинку, питають:
– Як тебе звати, дівчинко?
– Олею.
– А як маму кличуть? Скажи, ми її зараз же знайдемо.
– Маму кличуть... мамою... мамусею...
Люди всміхались, заспокоювали дівчинку і знову питали:
– Скажи, які у твоєї мами очі – карі, голубі?..
– Очі у неї... найдобріші...
– А коси? Яке волосся у мами – чорне, русяве?
– Волосся... найкрасивіше...
Знову всміхнулися люди. Питають:
– Скажи, які в неї руки.» Може, якась родимка у неї на руці, згадай.
– Руки у неї... найласкавіші...
Пішли люди й оголосили по радіо:
«Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіше волосся, найласкавіші в світі руки».
І мама зразу ж знайшлась.
II семестр
Виразно прочитайте вірш Іванни Блажкевич «Взимку»
Ой, мороз, який мороз!
Всіх пташок проймає дрож.
Скачуть – плачуть горобці:
- Дайте нам зерна, ців – ців!
А синички невеличкі
просять:
- Дайте рукавички!
Снігурі сидять вгорі,
Заздрять дуже дітворі:
- Вам, дівчатка і хлоп’ятка,
Тепло, бо у вас є хатка.
А у нас нема хатинки,
Й на обід – ані зернинки.
Як почув Василь пташок,
одягнувся в кожушок,
взяв пшона і хліба скибку,
на подвір'я вибіг швидко,
всіх пташок нагодував.
І здалось - мороз пропав:
горобці защебетали,
і синичкам тепло стало.
ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХІВ
I
Всі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат.
Годував її Василь. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Всіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, в кожну щілину зазирає. Помітить таргана, то вже не втече! Націлиться своїм довгим, чорним, тонким дзьобом — і немає таргана. Проковтнула його синиця.
Тепло в хаті. А надворі завірюха гуде, снігу намело так багато, що й тинів не видно. Все позамітало. Цілий ранок Василь з батьком сніг одкидали, стежки прочищали.
II
Прийшов до Василя його товариш Миколка. Дивилися хлопці, як синичка весело стрибає. А Миколка й каже:
— Добре цій пташці. Вона в теплій хаті сидить, і їжа в неї є.
А тим пташкам, що в лісі, тяжко. Бур'яни снігом замело. Голодують пташки. Багато їх до села поналітало, в комори і в хати просто лізуть.
Тоді Василь аж з місця схопився:
— А що, коли для пташок їдальню зробимо?
— Яку їдальню? — не розуміючи спитав Миколка.
Пояснив йому Василь:
— Приладнаємо таку дошку невелику і повісимо на дерево. Щодня будемо туди насипати насіння, крихт, листя з капусти. Нехай пташки їдять собі.
Прийшли хлопці до мене радитись.
Розповів я хлопцям, як зробити їдальню і врятувати пташок від голодної смерті. А діти вже й самі знають, що, коли більше пташок у нас буде, — менше шкідників на полі і в саду. Пташки знищують комах-шкідників.
Хлопці завзято взялися до справи. Знайшли дошку й прибили низенькі борти, щоб вітер насіння не здував. Прив'язали по кутках чотири мотузки, на яких висітиме дошка. От і готова їдальня.
— У нас буде найкраща їдальня. Пташки гуртом їстимуть, дружно, — сказав Миколка.
Хлопці написали на бортах своєї дошки:
Їдальня для птахів
Це на одному боці. А на другому такий напис:
Хижакам і шкідникам тут їсти заборонено
III
Набрали хлопці в кишеню різного насіння, крихт, обрізків з капусти і пішли на лижах у ліс. Василь зліз на невисоку осику й приладнав там дошку. Насипав поживи для пташок. Потім побігли Василь з Миколкою покататися на лижах, доки пташки злетяться.
Хороше на лижах у лісі взимку! На прогалині, біля яру, гора довга. Летить Василь, а за ним Миколка. Швидко лижі несуть, аж сльози на очах од вітру. Та ось Василь на горбочку не встиг підстрибнути і перекинувся в сніг. І не видно хлопця, так снігом засипало. А Миколка полетів далі, сміючись.
Покаталися хлопці і, додому повертаючись, зайшли до своєї їдальні. А там уже йде справжній бенкет. Налетіли щиглики галасливі, чижі, засмучені чечітки-сирітки, снігур поважно сів на борт, вівсянка полохливо озирається, навіть горобчик, сіренький стрибунець, хитро клює насіннячко. Шум, галас! А синичка собі підлетить обережно до дошки, схопить конопляне насіннячко, потім сяде на гілку, розлущить його, проковтне зернятко і назад.
Приємно хлопцям, що вони стільки пташок нагодували.
Так усю зиму Василь з Миколкою годували птаство.
Всі пташки в лісі знали цю їдальню і щодня зліталися попоїсти.
А про двох хлопців — про Василя з Миколкою — пташки співали веселих пісень.
Олександр Копиленко
I семестр
Діагностична робота з ______________________
Аудіювання «Джерельце»
ПІ учня ____________________________________ Дата ___________________
1. Хто пішов у ліс по гриби?
А) дідусь з онуком
Б) дідусь з онучкою
В) бабуся з онуком
2. Які звуки почув хлопчик?
А) пташині голоси;
Б) дзюркотіння струмка;
В) голоси людей
3. Звідки витікала вода?
А) з-під дерева
Б) з-під куща
В) з-під камінця
4. З чого дідусь зробив кухлик?
А) з дубової кори
Б) з соснової кори
В) з березової кори
5. Поєднай частини словосполучень стрілочками.
весела кора
зелена галявина
березова трава
6. Дай відповідь на запитання. Куди пішли дідусь з онуком?
7. Продовж речення.
Дідусь зробив кухлик з березової кори – кожний тепер нап’ється із _________________________________________________________________
8. У яку пору року, на твою думку, відбуваються події у тексті?