«Моя мета – залишитись в Україні, змінити щось, зрештою, навчити інших, допомогти іншим»
Бути українцем – це не обов’язково вишиванки, світшоти з гербом та прапори, вважають українці. Члени найстарішої української організації «Пласт» кажуть, що любов до Батьківщини разом з бажанням допомагати іншим – це ключ до процвітання країни. Тому стратегію патрітичного виховання почали, нарешті, розробляти у міністерських кабінетах.
«Зараз побутує думка, що патріотизм – це фестиваль, це патріотична пісня, і це вишиванка… прапорцем можна ще помахати, при цьому говорячи там російською мовою або сидячи в «Одноклассниках» чи «Вконтакте». А насправді що таке патріотизм? Це любов до свого, до рідного. Хай це буде рідне містечко, рідна вулиця, рідна хата, рідне село – громада. Патріотизм виховується. Це таке соціальне явище, яке виховується не спеціально, а тільки середовищем» – каже організатор творчої дитячої студії «Мистецька майстерня».
Мистецькі заняття на основі українських традицій проходять кожні вихідні у будинку святого Миколая в центрі Києва. До дитячих занять з малювання, математики, історії, української мови, журналістики можуть приєднатись усі охочі. Виховання розумних та творчих особистостей, які люблять і цінують Україну, які є патріотами в душі – основна мета створення такої маленької майстерні вихідного дня.
Для
Плекання українськості та любові до Батьківщини – справа не лише громадян, але й держави, кажуть фахівці – але держава спромоглася на вироблення стратегії у цій сфері лише зараз, результати ж будуть через роки.
Історія цього свята триває ось уже 21 століття і описана у Святому Письмі. У цей день Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Віфанії, а цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, які блискавично рознесли звістку про чудо.
Тож коли Ісус завітав у Єрусалим — люди були здивовані, вражені, але й радісні, тож зустрічали його з почестями: співали пісні в його честь, кидали під ноги різні квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутись ним до чуда, яке було втілене у обличчі Ісуса Христа.
Цей визначний день відклався у пам’яті та увійшов в історію — тож святкується до цих пір.
Цей день має назву " Вхід Господній в Єрусалим", але в народі кажуть — Вербна Неділя.
Цікаво, що зустрічали Ісуса в Єрусалимі, кидаючи йому під ноги гілочки пальми, а не верби. Але в Україні пальми не ростуть, тому використовують гілочки верби.
А от верба, навпаки, поширене дерево, що несе у собі певний символ весни. Тож ще з часів Київської Русі вона стала незамінним атрибутом свята. Відтоді з’явилась величезна кількість прикмет, традиції та звичаїв, пов’язаних саме із вербою.
Великдень, або Світле Христове Воскресіння – найбільш очікуване свято для багатьох християн. Воно символізує воскресіння з мертвих Ісуса Христа, який прийняв смерть за гріхи людей та їх спасіння від страшних бід.
Свято Світлого Христового Воскресіння не має сталої дати й щороку відзначається в різні дні. Дізнатися його дату можна за допомогою спеціальної таблиці – Олександрійської пасхалії. Так, у 2021 році Великдень припадає на 2 травня. Завдяки йому, зокрема, українці отримають додатковий вихідний на початку третього місяця весни.
В основі свята Великодня лежить біблійна історія про те, як Син Божий воскрес із мертвих. Як розповідають Євангельські тексти, Ісусу Христу було відомо про намір одного з найближчих учнів зрадити його.
Сталося це невдовзі після прибуття Христа до Єрусалиму. За 30 срібняків його зрадив Юда. Після того Ісуса розіп’яли на хресті, а віддані учні поховали його в печері неподалік Голгофи, вхід до якої завалили величезним каменем.
На третій день після своєї смерті Ісус Христос воскрес із мертвих. У недільний день до Гробу Господнього прийшли жінки-мироносиці, які несли запашну олію, щоб за звичаєм того часу намастити нею тіло померлого. Натомість вони побачили ангела, який сповістив їм, що Ісус воскрес.
До свята Світлого Христового Воскресіння готуються заздалегідь. Йому передує семитижневий Великий піст – час покаяння й духовного очищення. Безпосередньо святкування починається з участі в святковому великодньому богослужінні, яке відбувається у ніч на Великдень.
До храму віруючі традиційно беруть кошики з різними смаколиками, щоб освятити їх до святкового столу. Обов’язково слід освятити головні великодні символи – паски, писанки та крашанки. Крім того, у кошик кладуть різноманітні м’ясні наїдки, аби вранці розговітися після тривалого суворого посту.
В день свята християни славлять Спасителя і вітають один одного словами "Христос воскрес!". А у відповідь на них прийнято казати "Воістину воскрес!".
Вранці вся сім’я сідає за великодню трапезу, починати яку слід із освяченої паски та писанок і крашанок, а вже потім смакувати іншими скоромними стравами.