ВІТАЮ!!!!!

2022/2023 н.р.

07.09.2022 року Всесвітня історія

Чекаю на зустріч з Вами о 15.00 за посиланням:meet.google.com/aec-ugem-eji 

Тема: Вступ. Світ наприкінці XVIII — у XIX ст.

Мета: пригадати з учнями вивчений матеріал з всесвітньої історії  у попередніх 

класах; розвивати вміння аналізувати, порівнювати та синхронізувати події; виховувати повагу до історії  своєї держави.

Формувати групи компетентностей:

-Компетентність спілкування державною мовою для розуміння україномовних текстів різних жанрів, вміння переказувати прочитане, висловлювати власну думку в усній та письмовій формі;

- Соціальну та громадянську компетентності для розуміння важливості 

вивчення історії інших народів та держав;

-Математичну компетентність шляхом побудови логічного ланцюжка подій;

-Інформаційну компетентність для виявлення джерела й авторів інформації;

Тип  уроку: вступний

Обладнання: зошити, підручник, роздатковий матеріал, таблиця, картки, схеми, 

відеоматеріали, онлайн-тести.

Хід  уроку:

І. Організація  навчальної  діяльності.

ІІ. Актуалізація  опорних  знань.

Учитель знайомить учнів із загальними питаннями організації навчальної діяльності під час вивчення нового курсу.

ІІІ. Основна частина

Повторення раніше вивченого матеріалу

Перегляд відеоматеріалів (використати відеоматеріали урок №2 8 клас всесвітня)

docs.google.com/presentation/d/1QOSNKVswP_yMFMpzkekoBhzohQqUAa0t/edit?usp=sharing&ouid=109077541907424736092&rtpof=true&sd=true 

Словникова робота

Повторити основні терміни та матеріали за 8 клас

ІV. Висновки  та  узагальнення.

Проходження онлайн-тестування

https://onlinetestpad.com/ru-ru/User/29187/Page/1433

V. Домашнє  завдання.

Вивчити  параграф  з  підручника.  

07.09.2022 року Історія України

Чекаю на зустріч з Вами о 15.00 за посиланням:meet.google.com/aec-ugem-eji 

Тема: Вступ. Адміністративно-територіальний устрій українських територій у 

складі Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій. Періодизація 

історії України ХІХ ст. (за етапами національного руху). Населення: чисельність, 

соціальний і національний склад. Іншоетнічні групи на українській території: 

поляки, росіяни, кримські татари, євреї, німці та ін. Упровадження «смуги 

осілості» для євреїв. 

Практична робота: зіставити (усно або письмово) 

оглядові карти з історії України, зокрема адміністративно-територіального 

устрою: станом на середину XVIII ст. і на початок ХІХ ст.  Вхідне 

діагностичне оцінювання

Мета: дати загальну характеристику стану українських земель наприкінці XVIII — 

у першій половині XIX ст.; вивчити адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель; висвітлити процес включення українських земель до складу Російської імперії; формувати в школярів уміння й навички роботи під час шкільної лекції, аналізувати історичні документи; виховувати розуміння того, що імперська колонізаторська політика Російської імперії щодо України у першій половині XIX ст., спрямована на асиміляцію українського населення і розпалювання національної ворожнечі, була ворожа українському народові.

Формувати групи компетентностей:

-Компетентність спілкування державною мовою для розуміння україномовних текстів різних жанрів, вміння переказувати прочитане, висловлювати власну думку в усній та письмовій формі;

- Соціальну та громадянську компетентності для розуміння важливості 

вивчення історії своєї  держави; формувати розуміння бережливого ставлення до 

часу;

-Математичну компетентність шляхом побудови логічного ланцюжка подій;

-Інформаційну компетентність для виявлення джерела й авторів інформації;

Тип  уроку: вступний.

Обладнання:  Зошити, ілюстративний  матеріал  з підручника, хрестоматія, 

історична  карта, атласи, контурні карти, картки, роздатковий матеріал.

Хід  уроку:

І. Організація  навчальної  діяльності.

ІІ. Актуалізація  опорних  знань.

Фронтальна бесіда.

1. Коли була ліквідована Гетьманщина і зруйнована Запорізька Січ?

2. До складу яких держав увійшли українські землі, що належали Польщі до її поділів?

3. Які землі було включено до складу Російської імперії після російсько-турецьких війн другої половини XVIII ст.?

4. Яким був етнічний склад населення земель, що входять до складу сучасної України, у другій половині XVIII ст.?

Ліквідація автономії України, завершення її поділу між сусідніми державами позбавивши український народ будь-яких легальних можливостей впливати на свою долю. Розгорнувся тривалий процес підпорядкування природних багатств і людських ресурсів України економічним, політичним і військовим потребам Російської та Австрійської імперій.

ІІІ. Вивчення  нової  теми.

Робота із визначення понять.

Адміністративно-територіальний поділ  — поділ  території держави на систему адміністративних одиниць (область, провінція, штат, воєводство, губернія, повіт, волость, місто, село), відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади й управління.

Генерал-губернаторство — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії (1775—1917). Включало одну або кілька губерній, під управлінням генерал-губернатора.

Губернія— вища адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії. Уперше встановлена в 1708 р. Очолював губернію губернатор, який поєднував адміністративні, судові та фінансові функції.

Повіт — адміністративно-територіальна, одиниця, що існувала на українських, а також польських, литовських і білоруських землях з другої половини XIV ст.

Стан — адміністративно-поліцейська одиниця в повітах Росії та України в XIX ст.; запроваджена 1837 р. у зв'язку з посиленням селянського руху. До кожного стану губернатор призначав станового пристава, якому повністю були підпорядковані службові особи з селян — соцькі й десяцькі.

Поширення на територію України адміністративно-територіального устрою Російської імперії мало на меті прискорити колонізацію українських земель. Розроблена царським урядом на початку 50-х рр. XIX ст. інструкція зобов'язувала генерал-губернаторів посилити всебічний нагляд за «станом умів».

Найстараннішими провідниками царської колонізаторської політики в Україні були київський генерал-губернатор граф Д. Бібіков, малоросійський (харківський) — князь М. Долгоруков та новоросійський — граф М. Воронцов. Останнього як ревносного прислужника царизму висміяв у відомій епіграмі О. Пушкін. Антинародну діяльність перших двох — під керівництвом тодішнього найвищого провідника та ідейного натхненника колонізаторської політики в Україні царя Миколи І — навіки затаврував український поет Т. Шевченко гнівно-глузливими рядками.

Загальна площа території, заселеної українцями наприкінці XVIII ст., становила близько 70 тис. км2. В Україні в цей час проживало понад 10 млн. чол. Кількість населення на українських землях протягом XIX ст. швидко зростала і складала в середині XIX ст. 20 млн. чол., а наприкінці XIX ст. — 36 млн. чол. (Учитель показує дані на діаграмі.)

Зростання населення України супроводжувалося істотними змінами його етнічного складу. На кінець XVIII ст. на тій частині України, що входила до складу Російської імперії, проживало 89 % українців. А наприкінці XIX ст. частка українців знизилася до 72,6 %. Такі зміни були зумовлені антиукраїнською міграційною політикою Російської імперії, яка була спрямована на посилення контролю над Україною. Унаслідок цієї політики відсоток росіян, євреїв, поляків І та представників інших національностей в Україні збільшився

Росіяни селилися головним чином у містах. Для євреїв було запроваджено так звану «смугу осілості» — їм заборонялося переселитися на схід за територію колишньої Речі Посполитої. Євреї селили ся переважно в містах та містечках.

Російський уряд сприяв переселенню німців, сербів, болгар, греків, росіян переважно до Південної України. Зростання кількості населення Півдня супроводжувалося скороченням його мусульманської частини в результаті еміграції татар.

Такі заходи мали на меті денаціоналізацію та асиміляцію українського населення у складі Російської імперії. А за своїм кількісним складом на рубежі XVIII і XIX ст. український народ був тоді одним із найбільших народів Європи.

Завдання.

Розгляньте статистичну таблицю «Збільшення питомої ваги українців серед населення повітів Катеринославської та Херсонської губерній» і дайте відповіді на запитання та завдання.

Регіони України, що склались історично, різнилися не тільки за адміністративним устроєм, а й за етнічним складом. Лівобережжя вважалося найбільш українським за етнічним складом. У 1795 р. тут мешкало 98,1 % місцевих жителів, решту становили росіяни та євреї; у Слобідській Україні мешкало 85,9 % українців; росіяни проживали тільки в місті Харкові та у східній частині регіону, євреї — лише в містах Суми та Харків. На Правобережній Україні українці становили 88 %, поляки — 5 %, євреї — 3,5 % (на середину XIXст. — 10 %); степова Україна була заселена переважно українцями (71,5 %), на частку росіян та молдаван припадало по 9 %, вірмени і цигани складали З-4 %, менше 1 % — було сербів, поляків, болгар, німців, грузин, євреїв, угорців. Татар наприкінці XVIII ст. у Криму мешкало 250 тис. чол., а на середину XIX ст. — лише 100 тис. чол.

На середину XIX ст. у складі Російської імперії у дев'яти губерніях, утворених на території України, проживало 13,6 млн. чол. За становою ознакою вони поділялися на дворянство, духовенство, купецтво, міщанство, селянство. Зрівнявши 1835 р. козацьку старшину у правах з російським дворянством, самодержавство прихилило на свій бік ту частину українського суспільства, яка у XVIII ст. виступала головним речником і поборником національної державності. Соціальний склад населення земель-регіонів також мав свої особливості. На Лівобережжі переважали дрібномаєтні дворяни-земле-власники; селянство складалося з посполитих та козаків (останні становили третину населення і проживали на своїх хуторах, маючи статус державних селян, зобов'язаних сплачувати чверть прибутків до державної скарбниці). Правобережна Україна вирізнялася специфічною структурою населення: до магнатів і шляхти належало 135 тис. чол., селян-українців налічувалося 3 млн. чол., польських селян — 579 тис. чол.; з-поміж загального числа селян відсоток кріпаків становив: на Волині 74 %, у Київській губернії — 90 %, у Подільській — 91 %. Південна Україна (Новоросія) відрізнялася тим, що тут не було кріпаків. Основу населення складали колоністи-переселенці з європейських країн, вільні селяни, відставні солдати. Українці в усіх губерніях являли собою здебільшого селянську націю з малочисельною верствою духовної та світської інтелігенції.

Колонізаторську політику щодо українських земель проводили обидва імперські уряди. Так, внутрішня політика російського самодержавства була спрямована на встановлення контролю над усіма сферами існування українського суспільства. Царське законодавство змінювало землекористування, становище станів, діяльність місцевих адміністрацій. Особливістю цієї політики було те, що цивільна влада, спираючись на військову силу, проводила русифікацію системи освіти, упроваджувала кріпацтво, общинну систему відносин на селі, утверджуючи тим самим воєнно-феодальний деспотизм. Особливою формою колонізаторської політики Росії стало запровадження генерал-губернаторств, підпорядкованих безпосередньо імператору, що дозволяло встановити всеосяжний контроль над життям краю. Кожне генерал-губернаторство охоплювало кілька цивільних губерній, на чолі яких стояли губернатори, підзвітні ще й міністерству внутрішніх справ. Губернське правління здійснювалося за участю станових дворянських органів — повітових та губернських зборів, очолюваних предводителями дворянства. Губернії поділялися на повіти, де владу здійснювали адміністративні та повітові управи. На відміну від центральних російських губерній, на українських землях судді та чиновники не обирались, а призначалися із росіян.

Внутрішня політика Габсбурґів на західноукраїнських землях також мала на меті утримання в покорі та асиміляцію українського населення. Уся влада у краї належала губернатору, що призначався австрійським імператором. Поліцейсько-судову владу на селі часто здійснювали неукраїнці-посесори (управителі) або мандатори (наглядачі). У містах соціально-економічним життям керували призначені урядом члени магістратів, здебільшого німці.

Українське питання, пов'язане з існуванням двох найбільших у Європі гнобительських імперій, набувало міжнародного характеру. Від його розв'язання залежало майбутнє не тільки українського народу.

Населення: чисельність, соціальний і національний склад. 

Робота з підручником

Іншоетнічні групи на українській території: поляки, росіяни, кримські татари, євреї, німці та ін. 

Робота з картами та діаграмами

Упровадження «смуги осілості» для євреїв.

Смуга осілості — територія компактного проживання євреїв у Російській імперії, визначена імперським урядом з метою запобігання проникнення їх у великоруські губернії і захисту російського підприємництва від єврейської конкуренції.

Смуга осілості була одним із порушень прав людини, зокрема права на вільний вибір місця проживання.

Водночас — це також система преференційних і заохочувальних юридичних норм, що надавали право повсюдного мешкання в Російській імперії окремим («корисним» в очах центральної влади) групам єврейського населення, чий досвід мав слугувати прикладом для наслідування єврейському загалові.

Вперше смуга осілості була визначена відповідно до указу 1791 року. До неї увійшли Катеринославська, Київська, Волинська, Подільська, Херсонська, Таврійська, Чернігівська, Полтавська, Мінська, Віленська, Бессарабська, Астраханська та Кавказька губернії, а також Курляндія. Оскільки три останні в 1829 та 1835 роках були виключені з числа регіонів, де євреї могли б селитися, то вони зосереджувалися переважно в західних губерніях та в Україні.

За Миколи І євреї були обмежені у праві проживання в містах. Їм не дозволялося селитися в Києві, Миколаєві, Севастополі та в козацьких і державних селах Полтавщини. У багатьох містах виникли спеціальні квартали, в яких мали мешкати лише євреї.

Єврейське населення в українських губерніях смуги осілості у другій половині XIX століття постійно зростало і на 1880 рік становило понад 1,5 мільйонів осіб, або ж більше половини загальної їх кількості в смузі осілості всієї Росії, та половина єврейського населення України мешкала у містечках. На початку XX століття смуга осілості залишалася, але багато євреїв уже мешкали за її межами. Проіснувала до 1917 року.

ІV. Висновки  та  узагальнення.

Чеський Письменник Карел Гавлічек-Боровський писав: «Україна — це постійне прокляття, яке самі над собою проголосили її гнобителі... Доки не буде виправлена кривда щодо українців, доти неможливий справді міжнародний спокій».

Проаналізувати вислів письменника.

1. Назвіть поняття.

1)... — система територіальної організації держави, на основі якої утворюються і діють органи державної влади та управління.

2)... — наука, що вивчає склад населення.

3)... — пов'язаний із належністю до того чи іншого народу (етносу).

4)... — такий, що відбувається в рамках чинних правил, розпоряджень і законів.

5)... — пануюча держава, до складу якої входить залежна країна.

6)... — переселення, переміщення населення.

7)... — область, район, частина країни, що відрізняється від інших певними природними, економічними чи іншими особливостями.

Вхідне діагностичне опитування

V. Домашнє  завдання.

Вивчити  параграф  з  підручника.

05.09.2022 року Історія України

Чекаю на зустріч з Вами о 12.00 за посиланням:meet.google.com/aec-ugem-eji

Тема: Повторення. Сутність Нового часу. Ранній Новий час в історії України. 

«Довге» ХІХ століття: доба модернізації та національного відродження в Європі. 

Практична робота: підготувати повідомлення (або есе) про європейські зв’язки України в Ранній Новий час .

І. Організаційна частина уроку

ІІ. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Робота з мультимедійною презентацією.

Ми з вами будемо вчити історію України у 9 класі за такими темами:

• Тема 1. Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій наприкінці ХVIII — у першій третині ХІХ ст.

• Тема 2. Соціально-економічне життя народу та український національний рух у першій половині ХІХ ст.

• Тема 3. Духовне життя в українських землях наприкінці XVIII — у першій половині  ХІХ ст.

• Тема 4. Наш край наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ ст.

• Тема 5. Модернізація українського суспільства в середині — у другій половині ХІХ ст.

• Тема 6. Суспільно-політичний рух в Україні у другій половиш ХІХ ст.

• Тема 7. Духовне життя України в другій половиш ХІХ ст.

• Тема 8. Наш край у другій половині ХІХ ст.

Перегляд відеоматеріалів протягом уроку