Хата-читальня Стародубщини

Якщо для Московщини (Рассєї) Стародубщина - була глибока провінція, то для України та українців - це є рідна часточка, яка ставала каталізатором народних течій та межею осідлості нашої вольності-людности. Відтак, Стародубщина дала українцям чимало творчих артефактів, а найзнаковішими стали надбання в літературі.

Наша мета - привідкрити українцям цю маловідому сторінку нашої історії, зокрема, літератури. Писемні артефакти минулого зі Стародубщини відіграли чималу роль у становленні новочасної української національної свідомості. На теренах Стародубщини зародилося й розвинулося українське козацьке літописання: один із перших літописів, що відобразив віхи та ідеологію козацької старшини - «Літопис Самовидця». Він, поширюваний у чисельних списках, був важливим джерелом для літописів Григорія Грабянки й Самійла Величка, «Короткого опису Малоросії», використовували його українські історики: Михайло Костомаров, Орест Левицький, Дмитро Яворницький, Дмитро Багалій, Іван Крип’якевич. Зверталися до Літопису Самовидця - Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, Зінаїда Тулуб, Олександр Довженко, Василь Стус та інші.

Саме зі Стародубщини вперше поширилися ідеї українського автономізму. Першою такою пам’яткою, яка була створена на основі козацького літописання, стала поема Семена Дівовича (Дзівовича) «Розмова Великоросії із Малоросією 1762 року». У поемі говориться про самостійність Малої Росії, про те, що вона може обходитися без інших, зокрема й без Великоросії. А в 1828 році, в Стародубському повіті Чернігівської губернії було знайдено рукопис «Історія русів», якому судилося стати поворотним моментом в творчо-історичних помислах авангарду українства. В російській літературі «Історія русів» трактувалася як «небезпечний» витвір українського націоналізму, адже в ньому подано історію України як окремої землі зі своїми політичними традиціями, відмінними від російських, де росіяни-московіти нерідко постають ворогами русів-українців.

«Історія русів» справила великий вплив на Тараса Шевченка. Деякі твори Кобзаря є своєрідною переінтерпретацією її сюжетів. Під впливом «Історії русів» перебували також Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш, Микола Гоголь та й інші українські автори ХІХ- ХХ століть. Відтак всі наступні покоління творчих та мислячих українців Стародубщини та навіть зі всієї України взяли на озброєння тези з Історії, і в подальшому дотримувалися саме тієї доктрини. Тому ми намагатимемося відшукати та оприлюднити писемні надбання Стародубщини.