Адреса сільської ради:
* 243229, Російська Федерація,
* Брянська область,
* Біловодське сільське поселення,
* поселення Червоне Джерело,
Загальні відомості
* Географічні координати — 53°04′11″ пн. ш. 32°48′52″ сх. д.
* Висота над рівнем моря — до 180 метрів
* Кількість населення — 99 мешканця
* Площа — ? км²
* Густота населення — осіб/км²
* Поштовий індекс — 243229
* Телефонний код — +7 48339
* Виконавчий орган — Біловодське сільське поселення.
Червоне Джерело (російською: Красний Источник) — поселення української Стародубщини, в межах Мглинської сотні. Лежить на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Вороноса. Поселення відоме ще 18-го століття, знаходиться на захід від центру округи (сотні) — містечка Мглин.
Опис
Поселення Червоне Джерело розкинулося в межиріччі Тезни (притоки річки Іпуть) та Судинки (притоки Вороноси). Його із півдня оминає ще й місцева річечка — Тросна-Мглинська, яка бере свої початки в 9 кілометрах південніше з однойменного болотяного пониззя, Тросна. На на околицях поселення залишилися невеличкі лісові бори/посадки, а поля сільської громади помережині численними озерцями, більшість яких в поймі невеличкої річки, що тече вздовж села (з півдня на північ). Континентальні кліматичні умови сприяють тривалій й холодній зимі (найхолодніше в січні) та короткому й м`якому літу (найспекотніше у липні).
Від ХІ століття, необжиті землі Стародубщни стали вотчиною Чернігівських князів династії Ольговичів.Завдяки опіки молодших князів намісників (таке їх було положення в ієрархії Київської Русі) ці землі стали обживатися словянським людом й невдовзі постало чимало містечок та поселень. З роками, віками, Стародубщина обживалася під опікою Литви, Московщини чи Польщі, сюди селилися вихідці з українських земель, які в густих лісах шукали прихисток від, спершу, набігів кочовиків, а потім наскоків кримських татар і турків чи царських посіпак-московитів. В часи Гетьманщини, відбулася друга, найбільша, хвиля заселення Стародубщини, постало чимало поселень українців, що потерпали від польського гніту й припали під опіку козацьких дружин, що домінували в краї кілька століть. Саме в ці часи, ймовірно, й були перші поселенці-хуторяни на терторії сьогоднішнього поселення Червоне Джерело. Кілька століть російського поміщицько кріпосницького гніту відобразилися на селянській господарській складовій краю. В епоху індустріальних та світських революцій виникли культурно-просвітницькі течії та гуртування вільнолюбних селян, більшість з них тяжіли до українського етносу, як складової частини Сіверщини на Чернігівщині. Відтак при формуванні перших українських національних державних формувань, початку ХХ століття, Стародубщина стала північною окраїною українських земель. З середини ХХ століття поселення, разом зі всією Стародубщиною, було захоплено більшовицькою Росією й отримало, пізніше, свою теперішню назву. З тих пір воно приналежне до Російської Федерації, зокрема: Мглинському району, Брянської області.
Червоне Джерело розташоване неподалік від адміністративного центру Біловодської общини: села Біловоддя (в кілометрі на північ від його центру), та межує з селами та поселеннями: Шимоновський (з півночі), Нетягівка (із заходу), Біловоддя (з півдня) та районним центром Мглин (зі сходу).
Проживаючи в рівнинній місцині, більшість мешканців поселення працюють на своїх селянських господарствах і мають можливість працювати на підприємствах містечка Мглин. Додатковим призаробітком є їхні промисли в лісі (на заготівлі деревини та збиранні грибів і ягід), а також розробки торф`яників (як легально, так і самостійно).
Поселення Біловодської общини
♦ Борщів
♦ Червоне Джерело
Общини Мглинської сотні
Література та джерела:
* «Стародубщина. Нарис українського життя краю» Ігор Роздобудько;
* «Стародубщина складова частина Сіверщини»;
* Стародубщина на сторінках Української Вікіпедії, он-лайн енциклопедії;
* «Историко-экономический очерк Мглинского края» Батурко Ф.Ф.;
* « Стародубская полковая канцелярия Фонд 80 Опись 2 Дело 315 Ревизии Стародубского полка»;
* «Населення Брянської області» Статистичні дані з препису населення;
Використанні для написання статті.