Нижня Дуброва

Нижня Дуброва (російською: Нижняя Дуброва) — поселення української Стародубщини, в межах Мглинської сотні. Лежить на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Тезна. Перші заселення общини відомі з літописів 15-го століття, а поселення в межах 19-го століття, знаходиться на захід від центру округи (сотні) — містечка Мглин.

Опис

Поселення Нижня Дуброва знаходиться в низині річок Тезни (притоки річки Іпуть) та Лопазенки (притоки річки Іпуть), саме поруч із витоками першої воно й розташоване. Нижня Дубрава знаходиться поряд із значним лісовим масивом, а численні поля сільської громади помережині озерцями. Континентальні кліматичні умови сприяють тривалій й холодній зимі (найхолодніше в січні) та короткому й м`якому літу (найспекотніше у липні).

Від ХІ століття, необжиті землі Стародубщни стали вотчиною Чернігівських князів династії Ольговичів.Завдяки опіки молодших князів намісників (таке їх було положення в ієрархії Київської Русі) ці землі стали обживатися слов`янським людом й невдовзі постало чимало містечок та поселень. З роками, віками, Стародубщина обживалася під опікою Литви, Московщини чи Польщі, сюди селилися вихідці з українських земель, які в густих лісах шукали прихисток від, спершу, набігів кочовиків, а потім наскоків кримських татар і турків чи царських посіпак-московитів. В часи Гетьманщини, відбулася друга, найбільша, хвиля заселення Стародубщини, постало чимало поселень українців, що потерпали від польського гніту й припали під опіку козацьких дружин, що домінували в краї кілька століть. Саме в ці часи, ймовірно, й були перші поселенці-лісоруби на території сьогоднішнього поселення Нижня Дуброва. Кілька століть російського поміщицько-кріпосницького гніту відобразилися на селянській господарській складовій краю. В епоху індустріальних та світських революцій виникли культурно-просвітницькі течії та гуртування вільнолюбних селян, більшість з них тяжіли до українського етносу, як складової частини Сіверщини на Чернігівщині. Відтак при формуванні перших українських національних державних формувань, початку ХХ століття, Стародубщина стала північною окраїною українських земель. З середини ХХ століття общину, разом зі всією Стародубщиною, було захоплено більшовицькою Росією. З тих пір воно приналежне до Російської Федерації, зокрема: Мглинському району, Брянської області.

Поселення достатньо віддалене від адміністративного центру Високської общини: села Високе (в 12 кілометрах на південь від його центру), та межує з селами та поселеннями: Розгонів Граб (з заходу), Писарівка (з півдня), Буда-Вовницька (з південного сходу), Новина (зі сходу), Велика Дубрава та (з півночі).

Проживаючи подалі від центрів культури та економіки краю, більшість мешканців не витримали лихої долі й виселилися. Лише поодинокі й пристаркуваті поселенці залишилися й працювали на своїх селянських господарствах, не маючи можливості працювати на підприємствах містечок Мглин та Сураж. Додатковим призаробітком є їхні промисли в лісі (на заготівлі деревини та збиранні грибів і ягід), а також розробки торф`яників (як легально, так і самостійно). Тепер, з початку 2000-х років, внаслідок економічної бездіяльності російської влади - поселення стає пусткою.