Судинка

Річка Судинка (російською: Судынка) — річка української Стародубщини, в межах Мглинської сотні. Протікає на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Воронуса. Впадає в річку Воронуса, яка являється басейном річки Іпуть. Витік річечки з місцевого болота, а береги більшою частиною пологі, низькі.

Опис

Річка Судинка бере свої початки на межі Мглинської та Унецької сотень, в Мочарах Чорноводки (великої болотяної пойми поруч сіл Чорноводка та Судинка). Це низинне (евтрофне) болото з багатим водно-мінеральним живленням, в основному за рахунок талих, а потім і грунтових вод, які виходять на поверхню численними джерелами в низьких місцях. Характерна рослинність — вільха, береза, осока, очерет, рогіз, зелені мохи.

Далі, ця річка тече 50 кілометрів по ділянці на межі Середньоруської височини та північної частини Придніпровської низовини. Витікаючи на висоті 190 метрів (орієнтовно) вона змійкою в`ється з півдня на північ й впадає до річки Воронуси (на висоті 149 метрів), яка несе свої води до річки — Іпуть.

Берега значною мірою низинні, пологі. Загальний нахил становить приблизно 1,5 м/км. Течія має рівнинний характер (доволі повільна). Живлення снігове та дощове, водночас наявні й геологічні розриви із виходом внутрішніх вод (джерела). Замерзає річечка наприкінці листопада, розмерзається остаточно посеред квітня (майже півроку, перебуває під впливом мерзлоти). Найбільш водоносне живлення снігове, навесні часті повені, влітку (в межень) рівень води спадає (річка живиться в цей час переважно ґрунтовими водами). Весняне водопілля — фаза водного режиму річки, повінь (припадає на березень - початок квітня), здебільшого спричинена надходженням талих снігових вод.

Русло річки слабо розгалужене, місцями дуже звивисте. Береги пологі, лише в кількох місцях обривисті (висотою до 3 метрів). Заплава двохстороння, місцями гуляє по берегах, ширина у верхів'ї від 1 метра, на решті 2-3 метра, в гирлі 15 метрів. Під час повені середнє перевищення рівня води над звичним доходить до одного метра.

Майже всі 50 кілометрів річка звивається по теренах Мглинської сотні, зокрема: в Соколівській, селищі Мглин, Новочешуйківській та Червонокосарівській общинах. Живлячись джерелами поміж Судинкою (зі сходу) та Чорноводкою (зі сходу), протікає через Батурівку та Соколівку, згодом входить в межі містечка Мглин, за ним Шимановський, Шаблівка, Биківка (на східному березі), а Старі Чешуйки (на західному березі). З середини річки, вона вже тече по заболоченій поймі, розділивши собою землі Нових Чешуйків та Кабанівки, Красногірок та Вороб`ївки, Гапонівки та Колодезки. І вже за ними русло його стає вже надто заболочене, а за Червоними Косарями, річка оминає з заходу Лещівку і, звиваючись, вливається до повноводної Воронуси, утворивши болотянисте гирло.

Загалом, русло річки Судинка доволі болотянисте (є ділянки,що дуже заболочені, мочарі). Окрім цих застійних вод, річка живиться ще додатково водами довколішніх полів, невеличких озер та потічків. Найбільші з яких: Кокот (права притока), Тросна Мглинська (права притока, зі всіма її живцями). Далі до Судинки вливаються невеличкі потічки, стікають з полів однойменних поселень Биківський, Пугачівський та Красногірський (праві притоки) і Новочешуйківський, Колодезький (ліві притоки).

Схили річки пологі, розітнуті ярами, балками і долинами її приток. В деяких місцях схили розорані аж до русла, натомість, решту русла — заболочені ділянки. В незначних оголеннях долини річки і її приток простежуються мергельно-крейдяні породи. Води річки населення використовує для побутових потреб, в поймі інколи проводять випас худоби та водоплаваючої птиці. Риба господарська водиться уже з середини її течії. Вздовж річки, на її течії чи поряд неї було викопано кілька ставків та водосховищ, найбільше з них Мглинівське водосховище (південніше містечка Мглин).

Пониззя Судинки є місцем зупинки перелітних водоплавних птахів — гусей (Anser sp.) і качок (Anas sp., Aythya sp.). Також в пониззі річки інколи гніздяться такі види: деркач (Crex crex), дупель і великий веретенник (Limosa limosa), лебідь-шипун (Cygnus olor), луговий лунь ( Circus pygargus), травник (Tringa totanus), сірий сорокопуд (Lanius excubitor) та ін. Регулярно зустрічаються на годуванні велика біла чапля (Egretta alba), чорний і білий лелеки (Ciconia nigra і C. ciconia).