Борщів (Стародубщина)

Борщів (російською: Борщов) — село української Стародубщини, в межах Мглинської сотні. Лежить на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Вороноса. Поселення відоме ще 18-го століття, знаходиться на захід від центру округи (сотні) — містечка Мглин.

Опис

Село Борщів розкинулося в межиріччі Тезни (притоки річки Іпуть) та Судинки (притоки Вороноси). Село оминає із півночі ще й місцева річечка, яка бере свої початки в 7 кілометрах північніше в густих лісах Стародубщини. На північний захід від села розкинулися чималі площі лісу, а поля сільської громади помережині численними озерцями, відтак з півночі і на південному сході за селом розкинувся каскад із рукотворних та природніх водойм. Континентальні кліматичні умови сприяють тривалій й холодній зимі (найхолодніше в січні) та короткому й м`якому літу (найспекотніше у липні).

Від ХІ століття, необжиті землі Стародубщни стали вотчиною Чернігівських князів династії Ольговичів.Завдяки опіки молодших князів намісників (таке їх було положення в ієрархії Київської Русі) ці землі стали обживатися словянським людом й невдовзі постало чимало містечок та поселень. З роками, віками, Стародубщина обживалася під опікою Литви, Московщини чи Польщі, сюди селилися вихідці з українських земель, які в густих лісах шукали прихисток від, спершу, набігів кочовиків, а потім наскоків кримських татар і турків чи царських посіпак-московитів. В часи Гетьманщини, відбулася друга, найбільша, хвиля заселення Стародубщини, постало чимало поселень українців, що потерпали від польського гніту й припали під опіку козацьких дружин, що домінували в краї кілька століть. Саме в ці часи, ймовірно, й були перші поселенці на терторії сьогоднішнього села Борщів. Кілька століть російського кріпосниццького гніту відобразилися на селянській господарській складовій краю. В епоху індустріальних та світських революцій виникли культурно-просвітницькі течії та гуртування селян, відтак більшість з них тяжіли до українського етносу, як складової частини Сіверщини на Чернігівщині. Відтак при формуванні перших українських національних державних формувань, початку ХХ століття, Стародубщина стала північною окраїною українських земель. З середини ХХ століття село, разом зі всією Стародубщиною, було захоплено більшовицькою Росією. З тих пір воно приналежне до Російської Федерації, зокрема: Мглинському району, Брянської області.

Село розташоване неподалік від адміністративного центру Біловодської общини: села Біловоддя (в 2 кілометрах на захід від його центру), та межує з селами: Симонтівка (з півдня), Московський (із північного заходу), Біловоддя (зі сходу) та Нетягівка (з півночі).

Проживаючи в рівнинній місцині, більшість мешканців села працюють на своїх селянських господарствах і мають можливість працювати на підприємствах містечка Мглин. Додатковим призаробітком є їхні промисли в лісі (на заготівлі деревини та збиранні грибів і ягід), а також розробки торф`яників (як легально, так і самостійно).