Лопазенка

Річка Лопазенка (російською: Лопазенка) — річка української Стародубщини, в межах Мглинської сотні. Протікає на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Воронуса. Впадає в річку Іпуть, яка являється басейном річки Сож. Витік річки з місцевого озерця, а береги більшою частиною пологі, низькі.

Опис

Річка Лопазенка бере свої початки в Мглинській сотні, на болотянистих Дубрівських пагорбах (повноводного джерела та озера поруч поселення Велика Дуброва). Особливість цієї місцевості в тому, що геологічно тут внутрішні води підходять близько до поверхні і на цій території чимало джерел та не пересихаючих озер. Саме це підвищення являється своєрідним вододілом в межах Мглинської та Суразької сотень (тут беруть свій початок кілька знакових для краю річок: Тезна, Лопазенка, Тросна, Єльня)

Далі, ця річка тече 14 кілометрів по невеличкій ділянці на межі Середньоруської височини та північної частини Придніпровської низовини. Витікаючи на висоті майже 200 метрів (орієнтовно) вона змійкою в`ється з півдня на північий захід і впадає до річки Іпуть на висоті 143 метри (орієнтовно), яка несе свої води до річки Сож, що впадає до повноводного Дніпра.

Берега значною мірою низинні, пологі. Загальний нахил становить приблизно 3 м/км. Течія має рівнинний характер (доволі повільна). Живлення снігове та дощове, водночас наявні й геологічні розриви із виходом внутрішніх вод (джерела). Замерзає річка наприкінці листопада, розмерзається остаточно посеред квітня (майже півроку, перебуває під впливом мерзлоти). Найбільш водоносне живлення снігове, навесні часті повені, влітку (в межень) рівень води спадає (річка живиться в цей час переважно ґрунтовими водами). Весняне водопілля — фаза водного режиму річки, повінь (припадає на березень - початок квітня), здебільшого спричинена надходженням талих снігових вод.

Русло річки слабо розгалужене, місцями дуже звивисте. Береги пологі, лише в кількох місцях обривисті (висотою до 3 метрів). На річці було утворено кілька водозабірних сільських озер, або ж ставків для зарибнення. Заплава двохстороння, місцями гуляє по берегах, ширина у верхів'ї від 1 метра, на решті 2-3 метра, в гирлі 5-10 метрів. Під час повені середнє перевищення рівня води над звичним доходить до одного метра.

Половину свого шляху Лопазенка звивається по теренах Мглинської сотні, зокрема в Високівській общині. Беручи початки з джерела озера на Дубрівських пагорбах, зокрема на південних околицях Великої Дуброви, Лопазенка омиває/протікає повз: поля Нижньої Дуброви (з північного заходу) і тече по західному схилі Високівського плато. В північній частині Єльнянського лісу річка бере різко напівніч і тече поруч поселення Заріччя (з заходу). Далі ріка знову наближається до села Великі Дуброви (тільки вже з його північно-західної сторони), за яким знову робить виверт в західну сторону і вже тече по заболоченій поймі. Далі Лопазенка заходить на територією Суразької сотні, зокрема розсікає велике й однойменне село Лопазна (очевидно й воно дало назву річці). Наступні 5 кілометрів Лопазенка входить в безлюдну й болотисту пойму і утворює широке (на кілька кілометрів) гирло та стає лівою притокою річки Іпуть.

Загалом, русло річки Лопазенка доволі болотянисте (є ділянки,що дуже заболочені, мочарі). Окрім цих застійних вод, річка живиться ще додатково водами довколішніх полів, невеличких озер та потічків. Найбільші з яких: Великодубрівські джерела (праві притоки, стікають з 200-метрових Дубрівських пагорбів), Зарічанські потічки (праві притоки, беруть початки з лісової гущавини Єльнянського лісу та на полях вище села), Великодубрівський потік (права притока, що стікають з села Велика Дуброва та впадають у річку цим оселенням). Далі до Лопазенки, стікаються потічки та струмки зі схилів Високівської височини і Лялицького підвищення. Уже маючи глибоку та широку, болотисту пойму, Лопазенка впитує всі води джерел та боліт в районі Лопазної. Надалі, вже більш насиченою, річка несе свої води (5 кілометрів) до Іпуті, підживилюючись водами Сетецького лісу та урочища Коробкіно. Останні свої 3 кілометри річка тече болотянистим гирлом.

Схили Лопазенки пологі, розітнуті ярами, балками і долинами приток. В деяких місцях схили розорані аж до русла, натомість, решту русла — заболочені ділянки. В незначних оголеннях долини річки і її приток простежуються мергельно-крейдяні породи. Загалом, останні 5 кілометрів річка тече руслом, яке з віками перетворилося низинне (евтрофне) болото з багатим водно-мінеральним живленням, в основному за рахунок талих, а потім і грунтових вод, які виходять на поверхню численними джерелами в низьких місцях. Характерна рослинність — вільха, береза, осока, очерет, рогіз, зелені мохи. Гирло річки являло собою широченні мочарі, які в ХХ-у столітті були частково осушені, і Лопазенка впадала до Іпуті кількома рукавами. Але безгосподарність російської влади початку ХХІ століття призвела до занепаду меліорації та поновлення болотяних мочарів.

Води річки Лопазенка населення використовує для побутових потреб, в поймі проводять випас худоби та водоплаваючої птиці. Риба господарська водиться лише при гирлі річки та в рукотворних озерах вздовж русла (зазвичай поруч із населеними пунктами).

Пониззя Лопазенки є місцем зупинки перелітних водоплавних птахів — гусей (Anser sp.) і качок (Anas sp., Aythya sp.). Також в пониззі річки інколи гніздяться такі види: деркач (Crex crex), дупель і великий веретенник (Limosa limosa), лебідь-шипун (Cygnus olor), луговий лунь ( Circus pygargus), травник (Tringa totanus), сірий сорокопуд (Lanius excubitor) та ін. Регулярно зустрічаються на годуванні велика біла чапля (Egretta alba), чорний і білий лелеки (Ciconia nigra і C. ciconia).