Біловодка (Стародубщина)

Біловодка (російською: Беловодка) — село української Стародубщини, в межах Мглинської сотні, адміністративний центр однойменної, Біловодської общини. Лежить на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Вороноса. Поселення відоме ще 18-го століття, знаходиться на захід від центру округи (сотні — містечка Мглин.

Опис

Село Біловодка розкинулося в межиріччі Тезни (притоки річки Іпуть) та Судинки (притоки Вороноси). Його із півдня оминає ще й місцева річечка — Тросна-Мглинська, яка бере свої початки в 9 кілометрах південніше з однойменного болотяного пониззя, Тросна. На північний захід від села розкинулися чималі площі лісу, а поля сільської громади помережині численними озерцями, відтак з півночі і на півдні за селом розкинувся каскад із рукотворних та природніх водойм. Континентальні кліматичні умови сприяють тривалій й холодній зимі (найхолодніше в січні) та короткому й м`якому літу (найспекотніше у липні).

Від ХІ століття, необжиті землі Стародубщни стали вотчиною Чернігівських князів династії Ольговичів.Завдяки опіки молодших князів намісників (таке їх було положення в ієрархії Київської Русі) ці землі стали обживатися словянським людом й невдовзі постало чимало містечок та поселень. З роками, віками, Стародубщина обживалася під опікою Литви, Московщини чи Польщі, сюди селилися вихідці з українських земель, які в густих лісах шукали прихисток від, спершу, набігів кочовиків, а потім наскоків кримських татар і турків чи царських посіпак-московитів. В часи Гетьманщини, відбулася друга, найбільша, хвиля заселення Стародубщини, постало чимало поселень українців, що потерпали від польського гніту й припали під опіку козацьких дружин, що домінували в краї кілька століть. Саме в ці часи, ймовірно, й були перші поселенці на терторії сьогоднішнього села Біловодка. Кілька століть російського поміщицько-кріпосницького гніту відобразилися на селянській господарській складовій краю. В епоху індустріальних та світських революцій виникли культурно-просвітницькі течії та гуртування вільнолюбних селян, більшість з них тяжіли до українського етносу, як складової частини Сіверщини на Чернігівщині. Відтак при формуванні перших українських національних державних формувань, початку ХХ століття, Стародубщина стала північною окраїною українських земель. З середини ХХ століття село, разом зі всією Стародубщиною, було захоплено більшовицькою Росією. З тих пір воно приналежне до Російської Федерації, зокрема: Мглинському району, Брянської області.

Село розташоване неподалік від районного центру Мглинської сотні: містечка Мглин (в 3 кілометрах на захід від його центру), та межує з селами: Симонтівка (з південного заходу), Борщів (із заходу), Червоне Джерело (з півночі) та Нетягівка (з півночного заходу).

Проживаючи в рівнинній місцині, більшість мешканців села працюють на своїх селянських господарствах, а також мають можливість працювати на підприємствах містечка Мглин. Додатковим призаробітком є їхні промисли в лісі (на заготівлі деревини та збиранні грибів і ягід), а також розробки торф`яників (як легально, так і самостійно).