Московський (Стародубщина)

Московський (російською: Московский) — колишнє поселення української Стародубщини, в межах Мглинської сотні. Лежить на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Вороноса. Поселення відоме 20-го століття, знаходиться на захід від центру округи (сотні) — містечка Мглин.

Опис

Поселення Московський в лісовій гущавині в низині річок Тезни (притоки річки Іпуть) та Судинки (притоки Вороноси). Поруч Московського протікає й місцева річечка, яка бере свої початки кількох кілометрах північніше в густих лісах Стародубщини. Південніше присілка, трішки на схід в поймі річечки каскад із рукотворних та природніх водойм утворених на місці торфового родовища. Континентальні кліматичні умови сприяють тривалій й холодній зимі (найхолодніше в січні) та короткому й м`якому літу (найспекотніше у липні).

Від ХІ століття, необжиті землі Стародубщни стали вотчиною Чернігівських князів династії Ольговичів.Завдяки опіки молодших князів намісників (таке їх було положення в ієрархії Київської Русі) ці землі стали обживатися словянським людом й невдовзі постало чимало містечок та поселень. З роками, віками, Стародубщина обживалася під опікою Литви, Московщини чи Польщі, сюди селилися вихідці з українських земель, які в густих лісах шукали прихисток від, спершу, набігів кочовиків, а потім наскоків кримських татар і турків чи царських посіпак-московитів. В часи Гетьманщини, відбулася друга, найбільша, хвиля заселення Стародубщини, постало чимало поселень українців, що потерпали від польського гніту й припали під опіку козацьких дружин, що домінували в краї кілька століть. Саме в ці часи, ймовірно, й були перші поселенці-лісоруби на терторії сьогоднішнього поселення Московський. Кілька століть російського поміщицько-кріпосницького гніту відобразилися на селянській господарській складовій краю. В епоху індустріальних та світських революцій виникли культурно-просвітницькі течії та гуртування вільнолюбних селян, більшість з них тяжіли до українського етносу, як складової частини Сіверщини на Чернігівщині. Відтак при формуванні перших українських національних державних формувань, початку ХХ століття, Стародубщина стала північною окраїною українських земель. З середини ХХ століття село, разом зі всією Стародубщиною, було захоплено більшовицькою Росією. З тих пір воно приналежне до Російської Федерації, зокрема: Мглинському району, Брянської області.

Присілок розташований подалі від адміністративного центру Біловодської общини: села Біловоддя (в 5 кілометрах на північний захід від його центру), та межує з селами: Червоний Жовтень (з півдня), Семенівка (із півночі), Ясна Поляна (зі сходу).

Проживаючи в лісистій місцині, подалі від центрів культури та економіки краю, більшість мешканців не витримали лихої долі й виселилися. Лише поодинокі й пристаркуваті поселенці залишилися й працювали на своїх селянських господарствах, не маючи можливості працювати на підприємствах містечка Мглин. Додатковим призаробітком були їхні промисли в лісі (на заготівлі деревини та збиранні грибів і ягід), а також розробки торф`яників (як легально, так і самостійно). Тепер, з початку 2000-х років, внаслідок економічної бездіяльності російської влади - поселення стало пусткою.