Симонтівка

Симонтівка (російською: Симонтовка) — село української Стародубщини, в межах Мглинської сотні, адміністративний центр однойменної, Симонтівської общини. Лежить на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Вороноса. Поселення відоме ще 18-го століття, знаходиться на південний захід від центру округи (сотні) — містечка Мглин.

Опис

Поселення Симонтівка розкинулося в межиріччі Тезни (притоки річки Іпуть) та Судинки (притоки Вороноси). Село пересікає із заходу ще й місцева річечка-потік, яка бере свої початки в кілометрі південніше поміж заросшими пагорбами низовини. Поля сільської громади помережині численними озерцями та ставками, в поймі потоку, що тече вздовж села (із заходу на схід) створено велике рукотворне озеро. Континентальні кліматичні умови сприяють тривалій й холодній зимі (найхолодніше в січні) та короткому й м`якому літу (найспекотніше у липні).

Від ХІ століття, необжиті землі Стародубщини стали вотчиною Чернігівських князів династії Ольговичів.Завдяки опіки молодших князів намісників (таке їх було положення в ієрархії Київської Русі) ці землі стали обживатися словянським людом й невдовзі постало чимало містечок та поселень. З роками, віками, Стародубщина обживалася під опікою Литви, Московщини чи Польщі, сюди селилися вихідці з українських земель, які в густих лісах шукали прихисток від, спершу, набігів кочовиків, а потім наскоків кримських татар і турків чи царських посіпак-московитів. В часи Гетьманщини, відбулася друга, найбільша, хвиля заселення Стародубщини, постало чимало поселень українців, що потерпали від польського гніту й припали під опіку козацьких дружин, що домінували в краї кілька століть. Саме в ці часи, ймовірно, й були перші поселенці-хуторяни на терторії сьогоднішнього села Симонтівка. Кілька століть російського поміщицько-кріпосницького гніту відобразилися на селянській господарській складовій краю. В епоху індустріальних та світських революцій виникли культурно-просвітницькі течії та гуртування вільнолюбних селян, більшість з них тяжіли до українського етносу, як складової частини Сіверщини на Чернігівщині. Відтак при формуванні перших українських національних державних формувань, початку ХХ століття, Стародубщина стала північною окраїною українських земель. З середини ХХ століття поселення, разом зі всією Стародубщиною, було захоплено більшовицькою Росією й отримало, пізніше, свою теперішню назву. З тих пір воно приналежне до Російської Федерації, зокрема: Мглинському району, Брянської області.

Симонтівка розташоване неподалік від районного центру Мглинської сотні: містечка Мглин (в 3 кілометрах на південний схід від його центру), та межує з селами та поселеннями: Борщів (з півночі), Біловодка (з північного сходу), Зелений Гай (із півдня), Перше Травня та Нове Життя (із заходу).

Проживаючи в рівнинній місцині, більшість мешканців поселення працюють на своїх селянських господарствах і мають можливість працювати на підприємствах містечка Мглин. Додатковим призаробітком є їхні промисли в лісі (на заготівлі деревини та збиранні грибів і ягід), а також розробки торф`яників (як легально, так і самостійно).