Кобиленка

Річка Кобиленка (російською: Кобыленка) — річечка української Стародубщини, в межах Мглинської сотні. Протікає на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Тезна. Впадає в річку Воронуса, яка являється басейном річки Сож. Витік річки з місцевого озерця, а береги більшою частиною пологі, низькі.

Опис

Річка Кобиленка бере свої початки в Мглинській сотні, з каскаду озер у підніжжі Негової гори (повноводного джерела та озера поруч села Шеверди). Особливість цієї місцевості в тому, що геологічно тут внутрішні води підходять близько до поверхні і на цій території чимало джерел та не пересихаючих озер.

Далі, ця річечка тече 11 кілометрів по невеличкій ділянці на межі Середньоруської височини та північної частини Придніпровської низовини. Витікаючи на висоті майже 200 метрів (орієнтовно) вона змійкою в`ється з півдня на північ і впадає до річки Воронуса на висоті 145 метрів (орієнтовно), яка майже одразу ж зливається з Іпуттю, а та до річки Сож, що впадає до повноводного Дніпра.

Берега значною мірою низинні, пологі. Загальний нахил становить приблизно 2 м/км. Течія має рівнинний характер (доволі повільна). Живлення снігове та дощове, водночас наявні й геологічні розриви із виходом внутрішніх вод (джерела). Замерзає річка наприкінці листопада, розмерзається остаточно посеред квітня (майже півроку, перебуває під впливом мерзлоти). Найбільш водоносне живлення снігове, навесні часті повені, влітку (в межень) рівень води спадає (річка живиться в цей час переважно ґрунтовими водами). Весняне водопілля — фаза водного режиму річки, повінь (припадає на березень - початок квітня), здебільшого спричинена надходженням талих снігових вод.

Русло річечки слабо розгалужене, місцями дуже звивисте. Береги пологі, лише в кількох місцях обривисті (висотою до 3 метрів). На річці було утворено кілька водозабірних сільських озер, або ж ставків для зарибнення. Заплава двохстороння, місцями гуляє по берегах, ширина у верхів'ї від 1 метра, на решті 2-3 метра, в гирлі 5 метрів. Під час повені середнє перевищення рівня води над звичним доходить до одного метра.

Увесь свій шлях Кобиленка звивається по теренах Мглинської сотні, зокрема в Високівській та Червонокосарівській общинах. Беручи початки з джерела озер з-під Негової гори, зокрема на північних околицях Шеверди, Кобиленка омиває/протікає повз: покинутий Червоний Жовтень (з заходу) і тече по лісових нетрях Мглинського лісу. В північній частині цієї гущавин річечка виходить на галявину-низину поруч поселень Хом`яківка та Голяківка (зі сходу). Далі ріка знову наближається до села Лугівця (тільки вже з його східної сторони), за яким простує зо два кілометра в напрямку Воронуси. Коли ж річечка добралася до пойми великої річки, вона робить виверт в західну сторону і вже тече по заболоченій поймі зо 3 кілометри безлюдною й болотистою поймою і утворює широке гирло та стає правою притокою річки Воронуси.

Загалом, русло річечки Кобиленка доволі болотянисте (є ділянки,що дуже заболочені, мочарі). Окрім цих застійних вод, річка живиться ще додатково водами довколішніх полів, невеличких озер та потічків. Найбільші з яких: Негівські джерела (праві притоки, стікають з 200-метрової Негівської гори та Шевердинської височини), Лісові потічки-струмки (праві та ліві притоки, беруть початки в лісовій гущавині Мглинівського лісу), Хоружівський потік (права притока, що стікає з села Хоружівка та впадає у річку за Голяківкою). Надалі, вже більш насиченою, річка несе свої води (2 кілометри) до Воронуси, підживилюючись водами Луговецького лісу. Останні свої 3 кілометри річка тече болотянистим гирлом.

Схили Кобиленки пологі, розітнуті ярами, балками і долинами приток. В деяких місцях схили розорані аж до русла, натомість, решту русла — заболочені ділянки. В незначних оголеннях долини річки і її приток простежуються мергельно-крейдяні породи. Загалом, останні 5 кілометрів річка тече руслом, яке з віками перетворилося низинне (евтрофне) болото з багатим водно-мінеральним живленням, в основному за рахунок талих, а потім і грунтових вод, які виходять на поверхню численними джерелами в низьких місцях. Характерна рослинність — вільха, береза, осока, очерет, рогіз, зелені мохи. Гирло річки являло собою широченні мочарі.

Води річки Кобиленка населення використовує для побутових потреб, в поймі проводять випас худоби та водоплаваючої птиці. Риба господарська водиться лише при гирлі річки та в рукотворних озерах вздовж русла (зазвичай поруч із населеними пунктами).

Пониззя Кобиленки є місцем зупинки перелітних водоплавних птахів — гусей (Anser sp.) і качок (Anas sp., Aythya sp.). Також в пониззі річки інколи гніздяться такі види: деркач (Crex crex), дупель і великий веретенник (Limosa limosa), лебідь-шипун (Cygnus olor), луговий лунь (Circus pygargus), травник (Tringa totanus), сірий сорокопуд (Lanius excubitor) та ін. Регулярно зустрічаються на годуванні велика біла чапля (Egretta alba), чорний і білий лелеки (Ciconia nigra і C. ciconia).