Репище (Стародубщина)

Репище (російською: Репище) — поселення української Стародубщини, в межах Мглинської сотні. Лежить на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Воронуса та Іпуть, в краї боліт (найзаболоченішій частині Стародубщини). Перші заселення общини відомі з літописів 15-го століття, а поселення в межах 18-го століття, знаходиться на північ від центру округи (сотні) — містечка Мглин. Поселення розташоване в межах Клетнянського природнього заповідника.

Опис

Хутір Репище знаходиться поруч широкої та болотяної заплави річки Воронуса (притоки річки Іпуть), зокрема в 4 кілометрах на її правому березі й оселилися перші поселенці. Поруч поселення наявні й інші водні ресурси: поля помережині ставками та озерцями, в поймі річки каскади зі стариць та природніх водойм. Довкола села, розрісся великий лісовий масив із дубово-березовими та ялиново-сосновими і ліщиновими посадками. Загалом рельєф навколо Репища достатньо рівнинний, коливання висот в межах 160 метрів, із невеличкими підвищеннями (пагорбами) до 170 метрів. Континентальні кліматичні умови сприяють тривалій й холодній зимі (найхолодніше в січні) та короткому й м`якому літу (найспекотніше у липні).

Від ХІ століття, необжиті землі Стародубщини стали вотчиною Чернігівських князів династії Ольговичів.Завдяки опіки молодших князів намісників (таке їх було положення в ієрархії Київської Русі) ці землі стали обживатися слов`янським людом й невдовзі постало чимало містечок та поселень. З роками, віками, Стародубщина обживалася під опікою Литви, Московщини чи Польщі, сюди селилися вихідці з українських земель, які в густих лісах шукали прихисток від, спершу, набігів кочовиків, а потім наскоків кримських татар і турків чи царських посіпак-московитів. В часи Гетьманщини, відбулася друга, найбільша, хвиля заселення Стародубщини, постало чимало поселень українців, що потерпали від польського гніту й припали під опіку козацьких дружин, що домінували в краї кілька століть. Саме в ці часи, ймовірно, й були перші поселенці-лісоруби на території сьогоднішнього поселення Репище. Кілька століть російського поміщицько-кріпосницького гніту відобразилися на селянській господарській складовій краю. В епоху індустріальних та світських революцій виникли культурно-просвітницькі течії та гуртування вільнолюбних селян, більшість з них тяжіли до українського етносу, як складової частини Сіверщини на Чернігівщині. Відтак при формуванні перших українських національних державних формувань, початку ХХ століття, Стародубщина стала північною окраїною українських земель. З середини ХХ століття общину, разом зі всією Стародубщиною, було захоплено більшовицькою Росією. З тих пір воно приналежне до Російської Федерації, зокрема: Мглинському району, Брянської області. А сучасна назва поселення — це рудимент більшовицько-московської епохи.

Хутір Репище знаходиться неподалік від адміністративного центру Молодьківської общини: села Молодькове (в 4 кілометрах на захід від його центру), і межує з селами та поселеннями: Лугівка (з північного заходу), Парфенівка (з півдня), Цинка (з заходу), Калінінський (з сходу), Ленінський (з півночі).

Проживаючи подалі від центрів культури та економіки краю, частина мешканців Репища не витримали лихої долі й виселилися. Лише поодинокі й пристаркуваті поселенці залишилися й працювали на своїх селянських господарствах, не маючи можливості працювати на підприємствах містечка Мглин. Додатковим призаробітком є їхні промисли в лісі (на заготівлі деревини та збиранні грибів і ягід), рибальство, мисливство, а також розробки торф`яників (як легально, так і самостійно). Тепер, з початку 2000-х років, внаслідок економічної бездіяльності російської влади — поселення стало пусткою.