Червоний Жовтень (Стародубщина)

Червоний Жовтень (російською: Красный Октябрь) — колишнє поселення української Стародубщини, в межах Мглинської сотні. Лежить на півночі Західної Стародубщини в низовині річок Іпуть та Тезна. Перші заселення общини відомі з літописів 19-го століття, а поселення в межах 19-го століття, знаходиться на захід від центру округи (сотні) — містечка Мглин.

Опис

Хутірець Червоний Жовтень знаходиться в низині річок Тезни (притоки річки Іпуть) та Кобиленки (притоки річки Іпуть), саме поруч із витоками останньої воно й розташоване. Північніше поселення розкинувсявеличезний лісовий масв,а поля сільської громади помережині численними озерцями. Континентальні кліматичні умови сприяють тривалій й холодній зимі (найхолодніше в січні) та короткому й м`якому літу (найспекотніше у липні).

Від ХІ століття, необжиті землі Стародубщни стали вотчиною Чернігівських князів династії Ольговичів.Завдяки опіки молодших князів намісників (таке їх було положення в ієрархії Київської Русі) ці землі стали обживатися слов`янським людом й невдовзі постало чимало містечок та поселень. З роками, віками, Стародубщина обживалася під опікою Литви, Московщини чи Польщі, сюди селилися вихідці з українських земель, які в густих лісах шукали прихисток від, спершу, набігів кочовиків, а потім наскоків кримських татар і турків чи царських посіпак-московитів. В часи Гетьманщини, відбулася друга, найбільша, хвиля заселення Стародубщини, постало чимало поселень українців, що потерпали від польського гніту й припали під опіку козацьких дружин, що домінували в краї кілька століть. Саме в ці часи, ймовірно, й були перші поселенці-лісоруби на території сьогоднішнього хутірця Червоний Жовтень. Кілька століть російського поміщицько-кріпосницького гніту відобразилися на селянській господарській складовій краю. В епоху індустріальних та світських революцій виникли культурно-просвітницькі течії та гуртування вільнолюбних селян, більшість з них тяжіли до українського етносу, як складової частини Сіверщини на Чернігівщині. Відтак при формуванні перших українських національних державних формувань, початку ХХ століття, Стародубщина стала північною окраїною українських земель. З середини ХХ століття общину, разом зі всією Стародубщиною, було захоплено більшовицькою Росією. З тих пір воно приналежне до Російської Федерації, зокрема: Мглинському району, Брянської області. А сучасна назва поселення — це рудимент більшовицько-московської епохи.

Поселення достатньо віддалене від адміністративного центру Високської общини: села Високе (в 7 кілометрах на північ від його центру), та межує з селами та поселеннями: Костеничі (з південного заходу), Веселий (з заходу), Шеверди (з півдня), Борщів (зі сходу), Московський та Ясна Поляна(з північного сходу).

Проживаючи подалі від центрів культури та економіки краю, більшість мешканців не витримали лихої долі й виселилися, не маючи можливості працювати на підприємствах містечок Мглин та Сураж. Тепер, з початку 2000-х років, внаслідок економічної бездіяльності російської влади - поселення стало пусткою.