Подопригора Геннадій 

Геннадій Миколайович народився 17 березня 1969 року у нашому місті. Середню освіту здобув на базі Шосткинської школи №7. Згодом отримав фахову підготовку за спеціальністю «контрольно-інструментальні прилади» в училищі №13 (нині – Центр професійно-технічної освіти). Трудову діяльність розпочав на легендарному виробничому об’єднанні «Свема». 

У період з 1987 по 1989 рік Геннадій Миколайович проходив строкову військову службу. Після демобілізації зустрів кохання свого життя Олену, пара побралась у 1991 році. У шлюбі народилась донечка Марина. 

Після повернення з армії чоловік розпочав активну роботу на різних підприємствах міста. Зокрема, тривалий час працював електромонтером у структурі ВАТ «Укртелеком». Останнім місцем роботи було ТОВ «Хемікал Інвест Лімітед». Геннадій був дисциплінованим і відповідальним, завдяки чому користувався повагою колег і керівництва. 

Захоплення технікою було справжнім хобі нашого земляка, а його вміння ремонтувати прилади та механізми часто ставало у пригоді друзям і знайомим (яким він завжди безкорисливо допомагав). Вільний час Геннадій Миколайович присвячував тихим плесам річок, де знаходив спокій та відновлював сили. 

Щасливою подією в житті була поява онуки Єви. Він був найкращим дідусем, а маленька Євочка стала його продовженням, невичерпним джерелом світла та радості. Після початку повномасштабного російського вторгнення найдорожчі серцю жінки були змушені евакуюватися. За кордоном у Геннадія народилась друга онука Кіра, найбільшим бажанням родини стала мрія возз’єднатися. 

Геннадій Миколайович мобілізований 29 березня 2023 року до лав ЗСУ, без вагань приступив до виконання найвищого громадянського обов’язку по захисту Батьківщини. На фронті обіймав посаду старшого навідника механізованого відділення. Сумлінно та відповідально ставлячись до військової справи, захисник воював на передньому краї оборони – на «самому нулі». 

У розмові з дружиною він говорив, що «серце боліло від того, що це молоде покоління змушене зустрічати війну… Замість того, щоб будувати мирне майбутнє!…». 24 грудня 2023 року він вийшов на відеозв’язок із сім’єю, щоб привітати онучку Кіру з першим рочком життя. Заповітною мрією було потримати дівчинку на руках… Ця мрія стала його останнім, невиконаним бажанням. 

6 січня 2024 року зв’язок з Геннадієм зник назавжди. Останнім було повідомлення по рації про те, що ворог штурмує їхню позицію. Незабаром родина отримала тривожну звістку: Геннадій Подопригора безвісти зник під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області. 

Відтоді сім’я жила в нестерпному очікуванні звістки, молилася і невтомно сподівалася на диво. Близькі вірили, що він знайдеться живим. У грудні 2025 року болюча правда відкрилася: Геннадій Миколайович Подопригора загинув при захисті Батьківщини. Лише зараз вдалося повернути його тіло у рідне місто. 

19 грудня 2025 року шосткинці провели в останню путь свого героя. Поховали на Алеї Слави. Геннадію  Подопригорі навіки 54 ...

Посилання

Шостка.INFO 

Відео Акцент, Телеком-Сервіс