Лисиця Олександр

Олександром Лисицею народився 8 вересня 1977 року в місті Шостка. Після закінчення загальноосвітньої школи № 2 вступив до Шосткинського професійно-технічного училища № 13 та отримав спеціальність електромонтера. Строкову службу проходив у Львівській області, м. Стрий.

У 2015 році був мобілізований на виконання бойових завдань у зоні проведення антитерористичної операції.

Після початку повномасштабної російської агресії вже наступного дня (25 лютого) Олександр стояв у черзі до військкомату – записуватися добровольцем, захисником рідної землі. У складі місцевих сил тероборони тривалий час він воював на Сумському, Харківському та Донецькому напрямках. Користувався високим авторитетом серед військового керівництва та фронтових побратимів.

За словами рідних і друзів, він був людиною доброї душі, спокійним, відповідальним, працьовитим,  людиною, якій довіряли. Намагався завжди підтримувати інших і допомогти їм. Принциповим, чесним, надійним побратимом, якого щиро поважали, - так його згадують ті, хто мав честь знати його особисто. 

Восени 2023 року під Лиманом чоловік отримав складне, комплексне поранення… Знадобилося 6 операцій і 9 місяців кропіткого лікування та відновлення у Дніпрі, Києві, Львові… Він втратив нирку і частину селезінки, носив у тілі кілька осколків, ноги і досі були закуті у спеціальні пристрої для корекції… Попри всі труднощі, наш земляк дуже прагнув жити! Мріяв, як закінчиться війна. Як він одужає, допоможе знайти себе в житті своїм дітям – сину Назару та донечці Дарині… Як будуть збиратися за щедрим столом великою, дружною родиною і згадувати ці часи, як страшний сон… 

“Як сказали б хлопці, «задню він не давав» ніколи. Він – вуличний хлопець, нормальний, один з небагатьох з вулиці, хто пішов воювати. Коли військову частину заснували, був в АТО. Бачилися востаннє у квітні, так вийшло, що ми тісно спілкувалися, у нас дружини подругами були. Діти у нас дружать, ми – сусіди по під’їзду. Виїздили на природу, ходили разом на площу на акцію про полонених. Останній місяць щось дуже закрутилась і це дуже неочікувано. Людина він не з тих, хто жаліється. У нього одна рука нормальною була, ноги ледве ходили, права рука не піднімалася вище грудей”, – згадує його друг Олег Лугинець. 

Але старі рани не відпускали захисника, постійно давали про себе знати. 27 травня Олександр Сергійович Лисиця, командиром відділення 3-ї роти 153-го батальйону,  відійшов у Вічність.

28 травня 2025  шосткинці провели в останню путь свого земляка. Поховали на Алеї Слави. Йому назавжди 47... 

Посилання 

Шостка.INFO

Відео Акцент, ТелекомСервіс

НА МЕЖІ