Шосткинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7

Бабич Роман

Бабич Роман Васильович

(01 лютого 1985 – 25 січня 2023)

Бабич Роман Васильович, позивний «Диск». Гвардії старший лейтенант медичної служби, ординатор лікувального відділення медичної роти 1–го механізованого батальйону 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Народився у 1985 році в селищі Вороніж, Шосткинського району, Сумської обл. Вищу медичну освіту здобув у Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця у 2008 році за спеціальністю – лікар загальної практики. На військовій кафедрі, отримав звання молодший лейтенант.

Після навчання займався страхуванням життя, обіймав посаду директора департаменту страхової компанії.
У 2011 році переїхав на постійне місце проживання у Боярку. Одружився, у подружжя народилося двійко чудових діточок.
На початку 2014 року, коли в Криму ще тільки з’являлися «зелені чоловічки», прийшов до військкомату, аби записатись добровольцем. Тоді дали відповідь, що наразі у допомозі немає потреби. А вже у вересні того ж року Романа було призвано до лав Української Армії на захист кордонів нашої держави вже на Сході України. Відправився у зону проведення антитерористичної операції, отримавши посаду начальника медичного пункту.
Побувати довелося в найгарячіших місцях. Чи не щоденно особисто евакуювати поранених та загиблих бійців з Донецькому аеропорту, Авдіївки, Пісок, Водяного, Опитного, Тоненького, з опорних пунктів шахти Бутівка, РЛС «Зеніт».

Одного разу, під час евакуації поранених з ДАПу через наданий противниками «коридор», довелось слухати усі перемовини ворожої сторони з приводу розстрілу їхньої машини. Водій «Таблетки» тоді зумів уникнути попадання снарядів «Мухи», чим урятував життя екіпажу.

«13.01.15 року мій другий день народження. Ми одним екіпажем, що залишився на весь батальйон, їхали на евакуацію наших десантників у ДАП, потрапили під обстріл ворожих «градів» (вони «ловили» танк та БМП, що прикривали відхід МТ-ЛБ з пораненими), та лише дивом залишилися неушкоджені. В той день шматком асфальту, що підняло вибухом снаряду, розбило лобове скло в машині з моєї сторони. Ми не зупинилися, доїхали до місця зустрічі з МТЛБ, оперативно надали допомогу та доставили хлопців до найближчої лікарні» – згадує Роман.
Один з поранених згодом таки помер, але побратими мали можливість поховати його як Героя!

Життя близько 600 військовослужбовців було врятовано завдяки професіоналізму Романа та своєчасному наданню кваліфікованої медичної допомоги. А медичний пункт, яким він керував, був один з найкращих і самих бойових медпунктів у зоні проведення АТО.
Ім’я Романа прозвучало і в телевізійних новинах – народний депутат, лідер Правого Сектору Дмитро Ярош особисто подякував йому за надану першу медичну допомогу і врятоване життя!

Демобілізований у вересні 2015 року.
Після демобілізації Роман повернувся на попереднє місце роботи. Додатково займається інструктажем, проводить навчання військових, а також цивільних наданню першою медичної та домедичної допомоги в різних умовах, громадською діяльністю в громадській організації «Білі берети»

У липні 2015 року Роман Бабич нагороджений орденом «Народний Герой України».

24 лютого 2022 року він не міг вчинити інакше, як відвезти дружину та двох діточок у відносно безпечне місце та відправився захищати Батьківщину. Роман служив знову у своїй рідній 93 ОМБр «Холодний Яр». 27 березня 2022 року призваний на медичну службу Фастівський районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Київської області.

Один із найкращих інструкторів та бойових медиків загинув 25 січня у м. Бахмут Донецької області. У нього залишилися дружина та двоє дітей. Роман Бабіч не дожив тиждень до свого 38 дня народження.

29 січня у місті Боярка Київської області відбулось прощання з шосткинцем, Народним Героєм України, військовим медиком Романом Бабичем. Йому назавжди 37.

Роману Бабичу від колеги-медика Медведева Тараса:

"🙏Романе, друже мій!

Як боляче відчувати цей нестерпний біль втрати, коли я згадую, що тебе немає поруч вже сорок днів!

Тебе буде пам'ятати та згадувати ще не одне покоління, бо ти — та людина, з якої хотілося брати приклад. В кожному серденьку ти з нами, в кожній думці. І жодна рашистська сволота не забере ці думки та спогади.

Спочивай з миром та чекай на нашу Перемогу! Я продовжу твій шлях, обіцяю, бо ти був моїм другом, наставником, вчителем — та й не тільки моїм, ти навчив не одне покоління військових та врятував цим їх життя.

Я пишаюсь цією людиною та спогадами про нього, бо він був справжнім чоловіком, кращим батьком для своїх дітей та незламним прикладом для оточуючих!

Роман Бабич був одним з найкращих. Людиною з великим добрим серцем. Лікарем з великої літери.

Тим, хто завжди готовий був рятувати весь світ, але не врятував себе. Нажаль, війна забирає найкращих. Бо саме найкращі йдуть першими та йдуть до кінця.

Я проводив тебе в останню дорогу. Було сказано багато добрих та теплих слів, але це, на жаль, не поверне тебе.

Хочу щоб ти знав: ми ніколи не зупинимось та гідно продовжим твою справу.

Можна забрати у нас тепло, світло, але не можна забрати нашу пам'ять та нашу Батьківщину.

Герої не вмирають. " (Обидва були учасниками ансамблю "Джерельце", але в різні роки)

Нагороди:

Орден «Народний Герой України», Наказ від 14.07.2015
Орден «ЗА ОБОРОНУ КРАЇНИ» від Фонду оборони країни, 14.10.2015.
Пам’ятна медаль «За вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області» від Дніпропетровської облдержадміністрації.
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» від Спілки учасників бойових дій в АТО Закарпатської області «Побратими України», 05.05.2016.
Знак народної пошани ХРЕСТ АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА «За відвагу» від Всеукраїнського об’єднання «Країна», 22.08.2016.
Нагрудний знак «ГІДНІСТЬ ТА ЧЕСТЬ» від Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга», 14.10.2016.
Ювілейна медаль «25 років ВДВ» нагорода від Союзу десантників України, 02.08.2017.
Відзнака командування 93 ОМБр «ХОЛОДНИЙ ЯР» І ступеня, 10.10.2022
Медаль учасника АТО
Грамота Пошани та Скорботи, підписана Валерієм Залужним, 29.01.2023.