Шосткинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7

Московка Андрій

Московка Андрій Олегович

(5 травня 1972 – 18 травня 2023)

Андрій народився 5 травня 1972 року у місті Шостка, навчався у школі № 2. За словами знайомих, він був прекрасним радіоаматором, мав власну радіостанцію, охоче брав участь у багатьох радіотурнірах. Був уважним і турботливим братом і сином, чуйним другом і доброю людиною. У 2019 році чоловік одружився, і став для дружини та доньки найкращим у світі чоловіком і татом. «Поряд з Андрієм всі проблеми вирішувалися дуже швидко, а для своєї родини він був цілим Всесвітом», – згадують рідні. Тривалий час чоловік працював на одному з провідних місцевих підприємств, спеціалістом з монтажу та експлуатації систем сигналізації.

З перших днів Майдану у 2013 році він був у самому вирі подій, виборюючи гідне майбутнє для своєї країни, виносив на руках поранених героїв Небесної сотні. У 2015 році став до лав ЗСУ, перебуваючи у найгарячіших місцях Донецької та Луганської областей. Завжди з шаною та вдячністю згадував свого командира – Віталія Гуляєва, під головуванням якого отримав військові навички.

Повномасшатбне вторгнення рашистів Андрій Олегович зустрів на відомій трасі Кіпті-Бачівськ, де одним з перших зійшовся з ворогом у боротьбі.

Був тричі пораненим в населених пунктах Бахмут, Покровське, Оріхово. 5 травня брав активну участь в обороні населеного пункту Білогорівка, в районі переправи Сіверський Донець. 10 червня в населеному пункті Покровське відбив наступ ворожої піхоти ПВК «Вагнер», де було ліквідовано особовий склад ворога у складі трьох відділень. В ніч з 31 грудня 2022 року на 1 січня 2023 року під час наступу ворожих сил в населеному пункті Оріхово Запорізької області у складі підрозділу внутрішніх сил вирушив на відбиття атаки ворога. 2 січня під час відбиття атаки отримав осколкове поранення.

Фронтові побратими згадують Андрія Московку як відповідального військовослужбовця, надійного друга, який завжди був готовий підставити плече, протягнути руку допомоги, підтримати добрим словом.

Нагороджений численними грамотами, подяками та військовими відзнаками:

– Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

– Почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі».

– Відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО».

– Медаллю «За оборону рідної держави».

– Пам’ятною медаллю «За відданість Україні. Герой України Кульчицький».

У короткі часи відпочинку чоловік мріяв про перемогу та власний заміський будинок… Але війна зруйнувала долю ще однієї сім’ї.

Справжній патріот і воїн народився напередодні 6 травня, коли українці відзначають День мотопіхотних військ України, а помер наш земляк на День вишиванки… Саме тому родина загиблого планує покласти поряд з Андрієм до труни його новеньку вишиванку.

Дізнавшись чорну новину, згодом дружина Олена присвятила коханому чоловіку наступні рядки:

Вже від крові стогне земля,

За тобою і небо ридає.

Доня все ще чекає дзвінка,

А тебе вже між нами немає.

Рідна хата і рідний поріг…

Заночуєш ти тут вже востаннє,

За майбутнє ти наше поліг,

Ми вклонились тобі на прощання.

Плачуть всі: і дорослі, й малі,

Туга й жаль нам серця розриває.

Горе нам, горе нашій землі!