Нагорянський Максим

МАКСИМ МИКОЛАЙОВИЧ народився 30 червня 1980 року в Шостці, був єдиною дитиною у батьків. Закінчив ЗОШ №8, фахову освіту здобув на базі Шосткинського хіміко-технологічного коледжу та отримав професію «технік-механік». Строкову службу проходив у складі сил зв’язку, після повернення з армії здобув вищу освіту у Шосткинському інституту СумДУ (інженер-механік). Трудову діяльність розпочав на провідному підприємстві міста (працював робочим, пізніше – майстром), потім – у Шосткинському районному відділі управління МНС (водій бойової машини). 

Максим Миколайович завжди велике значення надавав родині, турбувався та оберігав дружину Людмилу та двох діток. За словами близьких, він був врівноваженою та спокійною людиною, товариською, відкритою. Мав багато друзів і нікому не відмовляв у допомозі. Однією з найяскравіших рис характеру було прагнення до справедливості. 

Вранці 24 лютого 2022 року Максим вже стояв у черзі до військового комісаріату, щоб записатися добровольцем. Того ж дня був мобілізований до лав ЗСУ. Як людині з багатим життєвим і професійним досвідом, Максиму Миколайовичу довелося бути корисним на різних напрямках. Водій, електрик, механік, розвідник-навідник. Він завжди був там, де була потрібна допомога. Брав безпосередню участь у захисті Батьківщини за напрямками: с.Міньківка (Соледарська громада, Бахмутський район, Донецька Область), с.Веселе (Липецька громада, Харківський р-н, Харківська область), м. Лиман (Краматорський р-н, Донецька область), м.Красногорівка (Маріїнська громада, Покровський р-н, Донецька область). Нагороди: медаль «Ветеран війни. Учасник бойових дій» та нагрудний знак «Окремий батальйон ТРО».

За роки фронтової служби чоловіку випала нагода кілька разів побачитися з родиною, впродовж коротких відпусток. Вдома на нього дуже чекала дружина та двоє неповнолітніх дітей…

8 серпня родина отримала тривожну звістку з фронту. Майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, старший солдат Максим Нагорянський отримав складне, комплексне поранення під час несення військової служби на території Покровського району Донецької області. Дні та ночі боролися лікарі за життя Максима Миколайовича, але дива не сталося…

Чоловік відійшов у Вічність 19 серпня. За весь період після поранення наш земляк не приходив до свідомості, не мав змоги сказати близьким людям останні, найголовніші слова.. Але ці слова вигравіювані на його іменному жетоні: «Правило перше – ніколи не здавайся. Правило друге – пам’ятай про правило перше!». Він ніколи не здавався. Ні ворогу, ні життєвим труднощам. До останнього подиху залишився вірним сином України.

Максиму Миколайовичу навіки залишиться 44 роки. 

Посилання 

Шостка.INFO

Відео Акцент, Телеком-Сервіс