Вавелюк Сергій

Сергій народився 5 травня 1992 року у місті Шостка, був єдиною дитиною в сім’ї. Перші сім років навчався у загальноосвітній школі № 8, потім був переведений до спеціалізованого спортивного класу в ЗОШ№ 4. яку закінчив у 2009 році.

Захопленням, яке Сергій проніс через все життя, був футбол. З початкової школи хлопчик активно цікавився цим видом спорту, відвідував секцію, брав участь у змаганнях різного рівню – від місцевих до всеукраїнських. Нагороджений численними грамотами, медалями, кубками. 

Після здобуття середньої освіти Сергій вступив до Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка, на факультет фізичного виховання. «Впродовж навчання та після закінчення вишу Сергій весь свій час приділяв футболу, це було його улюбленою роботою та найчастішим видом відпочинку», – розповідають рідні. Любив співати та танцювати, міг заспокоїти людину, підтримати її і підняти настрій.

Трудову діяльність чоловік розпочав з посади спеціаліста сектору молоді та спорту Глухівської районної ради, також працював вчителем фізичної культури. У 2015 році Сергій одружився з дівчиною Яною, своїм університетським коханням. Через деякий час у пари народилася донечка Поліна. Кожного літа Сергій приїздив до рідної Шостки. Працював в оздоровчому профілакторії «Лісний» – спочатку вожатим, а коли здобув необхідні знання та навички – вихователем літніх змін.

У 2018 році родина Вавелюків переїхала до Шостки, Сергій Володимирович підписав контракт на військову службу у 2-му Шосткинському полку охорони особливо важливих державних об‘єктів Головного управління Національної гвардії України військової частини 3022. Повномасштабне російське вторгнення зустрів у складі Нацгвардії України, з перших днів війни боронив Батьківщину. воював на Чернігівському напрямку. Учасник боїв за місто Чернігів.. З квітня 2022 року служив у батальйоні спеціального призначення «Донбас» 15-го Слов’янського полку (нині – 18-ї Слов‘янської бригади) Східного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України (військова частина 3035, місто Слов’янськ Донецької області), Пізніше проходив військове навчання у Великій Британії. 

Доля подарувала Вавелюкам коротку зустріч у серпні 2023 року, коли Сергій приїздив додому у відпустку. У розмовах з рідними чоловік намагався уникати теми фронту і війни. «Назад дороги немає! Я буду бити ворога до останнього. Хто захистить мою дочку? Не хочу, щоб її дитинство та юність забрала війна!», – говорив він.

Дружину та доньку він ласкаво називав «мої дівчата». Саме про них були останні слова Героя. Восени 2023 року військова частина Сергія була переведена на Куп’янський напрямок – одну з найгарячіших ділянок фронту.

21 січня цього року старший кулеметник 3-го відділення 1-го взводу спеціального призначення 2-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення «Донбас» 15 окремого полку  18-ї Слов‘янської бригади Східного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України, молодший сержант Вавелюк Сергій Володимирович, позивний "Вева", прийняв свій останній бій у м. Куп’янськ Харківської області. При виконанні військових обов’язків отримав комплексні поранення. Побратими встигли витягти Сергія з полю бою, але тяжкі поранення були несумісні з життям. «Як же будуть мої дівчата?», – такими були його останні слова… Герою навічно 31. 

 25 січня 2024 року героя провели в останню путь до його прихистку на Алеї Слави.  

Указом Президента України Вавелюк Сергій Володимирович нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно, 23.03.2024). 

Посилання

Шостка.INFO, 2 

Меморіал 

Відео Акцент, Телеком-Сервіс