Вітаю вас, друзі!
Продовжуємо знайомитися з мистецтвами Далекого Сходу.
Окрім живопису в далекосхідній культурі високого розвитку набула садово-паркова архітектура.
Японський сад - явище дивовижне! Його філософія і благородна вишуканість пов'язана з релігійними і національними особливостями сприйняття японцями навколишнього світу. Діючі в Японії релігії - синтоїзм і дзен-буддизм проповідують, що споглядання природи наближає до осягнення законів буття.
"Створити сад - означає розкрити природу ПРИРОДИ, закінчивши діяння творця!" Так сказав китайський поет, живописець, каліграф, музикант Ван Вей про японський сад.
Як художнє явище японський сад починає складатися в X—XII ст., досягає розквіту в XIV—XVI; продовжує він своє життя й сьогодні.
Японський сад допомагає відпочити від суєти і відновити рівновагу душі.
Кожен об'єкт в японському саду має своє смислове навантаження. В основу моделі саду покладено союз трьох головних стихій – води, каменю і рослин. Камені символізують гори, скелі, острови. Вода (або пісок, який її замінює) асоціюється з водоймами – це озера і гірські річки. Невеликі рослини, з яких створюють композиції, по контурах нагадують лісові пейзажі.
Камені – це сила і стійкість. Від їх нерухомості віє спокоєм, а асиметричне розташування є співзвучним з природою.
Вода в саду має бути присутня обов'язково. Це найрухливіша стихія, вона вносить свою лепту в настрій і характер саду. Улюблене творіння природи у японців – водоспад.
Підбір рослин пов'язаний з естетикою саду. Переважаючий колір – зелений, при посадці дерев перевага віддається вічнозеленим породам. Улюблене дерево – сосна, символізує довговічність. Обов'язково присутній бамбук і інші різні злаки. Їх скромність вносить гармонію в загальну картину. Листяні породи представлені азалією, камелією, магнолією.
Камінь і кілька гілок бамбука - це вже сад, у якому все на своєму місці. Будь-яка неуважність до розташування може порушити гармонію, а вибір рослин вплине на настрій. Поруч з будинком у японців ростуть широколисті рослини. Навіщо? Щоб дощовим вечором, сидячи біля вогню, можна було слухати шум крапель.
Види японських садів:
Сад дерев.
Сад води.
Сад каменів.
Сад чайної церемонії.
Також розрізняють динамічні сади (розраховані переважно на споглядання з човна), статичні сади (сади розраховані на споглядання з певної точки, як правило з середини приміщення), «сади в горщику».
Стиль - «каре сансуй» («сухий пейзаж») тісно пов'язаний з приходом у Японію дзен-буддизму. Такий сад покликаний заспокоювати, розташовувати до споглядання, медитації. У ньому немає звичних дерев, квітів, озер і струмків. Лише камені, гравій і пісок. Відповідно до символіки такого саду, (його називають ще плаский або кам'янистий) ґрунт, вкритий дрібним білим гравієм, представляється водною поверхнею. За допомогою бамбукових гребель на гравії відтворюється унікальний малюнок. Саме до цього стилю належить знаменитий сад п'ятнадцяти каменів при монастирі Реандзі в Кіото. Поряд з піщаним існує ще як особливий вид садів мохів, де розмаїтість і гармонія досягається за рахунок фактури поверхні і різних відтінків зелені.
- Розгляньте уважно фото саду каменів. Що ви відчуваєте дивлячись на нього?
- Як ви думаєте, що відчував майстер створюючи цей сад?
- Чи керувався він спеціальними знаннями для створення цього саду?
Японський сад для свого сприйняття й розуміння вимагає хоча б деякого знання його “абетки”, значення тих найпростіших елементів, якими оперував кожний художник, будуючи композицію будь-якого саду й розраховуючи на її більш-менш точне, але не обов'язково однозначне прочитання глядачем.
Елементи композиції кожного саду - це одночасно й матеріал, що перетворить фантазія художника, і його лексикон, “словник”, без якого цього мистецтва просто не існувало б.
Елементи японського саду:
1. Камені.
Саме камені створюють основу, кістяк саду, тому по-японськи вираз «розбивати сад» дослівно перекладається як «ставити камені».
2. Вода.
Водойма дозволяє в межах саду відтворити в мініатюрі піщані й кам'яні береги, затоки, півострови й острови. Він може зображувати бурхливий, стрімкий потік з порогами й водоспадами або ж спокійну й широку ріку .
3. Острови.
- скельний ( исо-дзима);
- лісовий ( мори-дзима);
- гірський ( ями-дзима);
- з молодими соснами на піску ( гата-дзи-тма);
- у формі хмари ( кумо-гата-дзима) і інші.
Обов'язково один острів зветься «райський» («хараи-дзима»), він ніколи не з'єднується містком з берегом. Майже у всіх композиціях з водоймою й островами центральне місце приділяється "острову черепахи" і "острову журавля", що символізує прагнення людського духу до глибин пізнання й здійманню вгору.
4 . Рослини. (слайд № 9)
У садах порівняно мало квітів (а в деяких - зовсім їх немає), переважають вічнозелені дерева й чагарники. При виборі їх враховується зміна фарбування листя восени, форма гілля взимку, коли листя опадає. Сад повинен зберігати красу й робити приємність цілий рік.
5. Мостики.
Іноді вони встановлюються на ділянці саду, де взагалі немає річки чи водойми, іноді вони виконують скоріше магічні, ніж практичні завдання, а іноді це містки, взагалі не призначені для ходьби.
6. Альтанки.
Альтанка може служити або просто навісом над лавою, скажімо, в чайному саду, або встановлюватися в такому місці, з якого можна милуватися красивим пейзажем, що, втім, одне одного не виключає.
7. Пагоди - багатоярусні башти, які використовуються як храми або місце молебну.
Сад чайної царемонії - представляє собою різновид саду, в якому можна проводити чайні церемонії. Такі сади складаються із зовнішнього і внутрішнього саду і є одним з найпопулярніших видів садів.
Сад, що веде до входу в чайний будиночок, виступає важливим компонентом у цій церемонії, допомагаючи учасникам правильно налаштуватися на майбутнє дійство.
Сад чайної церемонії характеризується невеликими розмірами, його обов'язкові частини:
- доріжка, яка веде до чайного будиночка;
- лава очікування, де гості чекають запрошення пройти в чайний будиночок;
- посудина для омивання рук - тсукубаї;
- кам'яний ліхтар - орібе.
Хороша чайна церемонія будується на чотирьох основних принципах:
• Гармонія
• Шанування
• Чистота
• Спокій
Величезні вимоги пред'являються і до простору, де буде проходити чайна церемонія. Підбору квітів, як і гостей , "господар" приділяв особливе значення. Вважалося, що, як і все в чайній церемонії, букет повинен бути складений за принципом єдності контрастів, наприклад гілка сосни - символ стійкості і вічності - межувала з ніжною і тендітною камелією. Дуже часто це була одна польова квітка або одна гілка. Цей букет називається «тябана»- різновид мистецтва ікебана.
Слово «ікебана» складається з двох ієрогліфів:"Іке"- життя і "хана"- квітка. Найчастіше його переводиться як "дати квітам нове життя" або "дозволити квітам виразити себе".
Стародавня назва Японії - "Ямато" - перекладається як «Велика Гармонія»! Може бути, в цьому і є розгадка таємниці під назвою «японський сад »?!
Завдання:
Продовжіть речення: «Для мене японський сад - це…..
Створи ікебану, сфотографуй її, фото надішли у класрум.