Урок 14 Кінематограф Індії

Вітаю вас, шановні учні!

Сьогодні поринемо у яскравий світ індійського кіно!

Навіть якщо ви ніколи не бачили індійські фільми, слово «Боллівуд» відразу викликає в уяві образи чудових, яскравих і кольорових кінокартин, знятих в екзотичних місцях, де все виразніше танцюють і співають. Але яка ж історія створення та розвитку індійського кіно? І як ця галузь зростає, щоб стати однією з найпотужніших і фінансово прибуткових в промисловості країни? 

«Боллівуд» - це потужна кіноіндустрія в Мумбаї, де знімають фільми в першу чергу на мові хінді, з чудовими танцювальними сценами з піснями. Він не охоплює весь кінематограф Індії, тільки лише 20% від загального обсягу кіновиробництва країни. Боллівуд - це не один жанр фільму, це

галузь з безліччю напрямків. До речі, індійське кіно знімається не тільки в Боллівуді. У кінотеатрах цієї країни існує особлива традиція – перед показом фільму лунає гімн країни. 

Історія індійського кіно бере свій початок ще в дев'ятнадцятому столітті. У 1896 році перші фільми були зняті братами Люм'єр і показані в Мумбаї (Бомбей). 

Дадасахед Фалке  випустив перший в світі повнометражний художній фільм «Раджа Харісчандра» в 1913 році. Це перший індійський фільм, показаний в Лондоні в 1914 році. Мовчазна картина мала приголомшливий

комерційний успіх.  Дадасахед був не тільки продюсером, але і режисером, сценаристом, оператором, редактором і навіть візажистом. У період з 1913 по 1918 роки він здійснював контроль і управління над зйомками 23 фільмів. 

Спочатку розвиток індійського кіно відбувалосяне так стрімко, як в Голлівуді. Нові кіновиробничих компанії стали з'являтися в 1920 роках. Картини, засновані на міфологічних та історичних фактах з епізодами з Махабхарати і Рамаяни, почали домінувати в 20-х роках. Але індійські глядачі більше вітали бойовики. 

Головною особливістю кінофільмів Індії є сюжет. Сценаристи черпають натхнення з літературних джерел індуїзму, буддизму тощо, адаптуючи їх до

проблем сьогодення. Це дозволяє створювати нові і незвичайні сюжети, які здатні заворожити будь-яку сучасну людину. 

Індійські фільми вражають нас своєю простотою і щирістю, сюжетами. Поведінка героїв майже завжди стереотипна і не є несподіванкою — зазвичай це герой, який активно бореться зі злом, і, звичайно, перемагає його. Бійки у індійських кінофільмах — обов'язкове видовище. Але тут немає крові і насильства. Герої фільмів простим ударом відштовхують супротивника на кілька метрів (порушуючи всі закони фізики), вони все можуть подолати, для них немає ніяких перешкод, і все це під запальні пісні й гарячі танці. 

Перший звуковий індійський фільм «Алам Ара» був показаний в Бомбеї в 1931 році. Музичним керівником на зйомках цієї картини був Хіроз

Шах, якому вдалося записати першу пісню «Де- де Худа», у виконанні ВМ Хана. Кінематограф Індії «вступив» в нову еру. Після цього кілька кінокомпаній почали прагнути до збільшення виробництва індійських фільмів. 328 картин було знято в 1931 році. Це в три рази більше, ніж в 1927 році - 107 прем'єр. За цей час також збільшилась кількість кінозалів і аудиторій. 

Історія кіно Індії практично не розвивалася під час Другої світової війни. Народження сучасної індійської кіноіндустрії пройшло з 1947 року. Даний період відзначений значними і видатними трансформаціями в зйомках фільмів. Відомі кінематографісти Сатьят Рай і Біма Рой зробили картини, які були зосереджені на проблемах виживання і щоденних стражданнях людей нижчого класу. 

Середина двадцятого століття вважається «золотим часом» в історії індійського кіно. Саме в цей час почала зростати популярність таких

акторів: Гуру Датт, Радж Капур, Діліп Кумар, Міною Кумарі, Мадхубала, Наргіс, Нутан, Дев Ананд, Вахіда Рехман і інших. 

У 1970 роки в Боллівуді з'явилося кіно «масала» (дослівно: суміш спецій). «Масала» - це комерційне кіно, створене для широкої глядацької аудиторії. Фільми подібного типу характеризуються змішанням декількох жанрів: мелодрама, драма, комедія, бойовик. Більшість з цих картин - барвисті мюзикли, зняті на тлі мальовничих місць Індії.  Глядачі були зачаровані і загіпнотизовані аурою таких акторів, як Раджеш Кханна, Дармендра, Санджив Кумар, Хема Маліні. Вважається, що засновником створення масала-фільмів був відомий і успішний режисер Манмохан Десаї. Він часто стверджував, що дуже хоче, щоб люди забули про своє страждання і вирушили в світ мрії, де немає злиднів. 

Варто відзначити, що є чотири основні аспекти, які допомагають в більшій мірі представити взаємозв'язок "Індія - кінематограф": націоналізм, цензура, музика і жанри. На ранній стадії розвитку галузі багатьма великими діячами Боллівуду був зроблений вибір щодо використання мови хінді як основного в індійських фільмах. Чому так? Адже в Індії розмовляють на сотні мов, і хінді не є навіть найпоширенішим з них. Він став «головним», оскільки хінді - це торговий діалект, який розуміла більшість населення. 

Іншою характерною рисою єдиної індійської нації в фільмах Боллівуду є еклектичність музики. З самого початку, мелодії, створені для кінострічок,

включали стилі різних регіонів країни. 

Третя характеристика - це «світ» фільмів Індії,в яких можуть вступати в шлюб мусульмани з індусами або з християнами, а люди з різних соціальних класів домагаються великого успіху в житті. 

                                           Музика

Музика - це те, що багато глядачів називають визначальною характеристикою фільмів Боллівуда. Музика  - така ж частина фільмів, як і

костюми. Важливо відзначити, що творці композицій не прагнуть популяризувати свої творіння. Вони націлені на розвиток художнього

уявлення сюжету у глядачів. Головна правда: актори в кінокартинах не співають, а одні і ті ж виконавці можуть озвучувати спів відразу декількох персонажів. Проте в Індії вважається подвійним задоволенням дивитися на кращого актора і слухати улюбленого співака. 

Найскладнішим для творців кіно було знімати музичні сцени. Кожен режисер намагався по- різному екранізувати пісні з фільму. Це стало

настільки популярне, що навіть сьогодні 80% всіх індійських фільмів знімають за принципом «відтворення і постановки музики». 

Творчість відомого режисера і актора, відомий також як «індійський Чарлі Чаплін», «батько індійського кіно», «блакитноокий король Сходу»,

«товариш Бродяга»,— Раджа Капура (1924— 1988) («Бродяга» (1951), «Боббі» (1973) тощо) — органічно поєднує елементи соціальної драми,

комедії, музичного фільму. 

Кіноіндустрія в Індії - це унікальна галузь. Тому в ній є деякі незрозумілі для нас аспекти. Розглянемо їх: 

Розклад прем'єр. Багато популярних фільмів показують за певними критеріями. Наприклад, великі блокбастери «випускають» тільки в період великого свята на честь закінчення Рамадану, а під час крикет-сезону кінозали як ніби «вимирають».

«Все зводиться до сім'ї». Кінематограф Індії за всю історію свого існування досяг головної мети - поставив сім'ю на перше місце в долі кожної людини. Кіноіндустрія Заходу цим «похвалитися» не може.

Індійський «Оскар». У Боллівуді є своя версія премії - це Філмфар Евордс, який не має ніякого зв'язку зі смаками глядачів. Що ще більш важливо - на церемонії вручають нагороду за «Кращу гру».

«Паралельне кіно». Багато любителів індійських фільмів навіть не підозрюють, що в Індії знімають не тільки картини з піснями і танцями. Деякі кінематографісти, відомі як «паралельні режисери», займаються зйомками «серйозного кіно». Наприклад, в 1998 році вийшов фільм «Діл Се», де головний герой міркує про складну політичну ситуацію в світі.

Перегляд фільмів у кінотеатрі перетворюється на справжнє шоу. Під час пісень публіка в залі виходить в проходи між рядами і починає танцювати.

4 години 25 хвилин - стільки триває найдовший індійський фільм "LOC Kargil" ("Лінія контролю: Каргіл").

Щодня близько 14 мільйонів індійців ходять до кінотеатру на перегляд нової картини, тому що майже 40% індійців безграмотні і кіно там основне джерело інформації.