Доба Відродження, або Ренесансу (XIV-XVI ст.) — час панування ідеалів, час ствердження краси і гідності людини, сили її розуму, волі, невичерпного творчого потенціалу. 

Цей період відзначився виникненням нових напрямів у філософії, науці, в архітектурі, реалістичної манери в живописі, скульптурі. 

Характерними рисами для мистецтва епохи Відродження були ідеї гуманізму, тобто те, що митці ставили в центрі уваги людину, а не божество. Її розглядали як творця всіх цінностей, що йде вперед і домагається всього силою свого розуму, твердістю духу, активністю й оптимізмом. 

Десь ми вже чули таке, пам'ятаєш? 

Правильно! Ця епоха характеризується поверненням до принципів і форм античного мистецтва. 

Але чому епоха названа Відродженням (або французьким словом Ренесанс)?

 Справа в тому, що вона спиралася на Античність, і Відродження на початковому етапі малося на увазі як відродження Античності. Пізніше воно мало на увазі

під собою відродження людини, гуманізму. Це неповторна та унікальна культура, яка залишила по собі безліч шедеврів. Виділяють два типи Відродження – Північне Відродження і Італійське Відродження. 

У період зародження нового стилю центром мистецтва стало місто Флоренція, окраса і символ якої – величезний купол головного міського собору

Санта Марія дель Фьоре архітектора  Філіппо Брунеллескі. 

Згодом мистецький центр переміщується з Флоренції до Риму. Донато Браманте спроектував собор Св. Петра, зведення якого тривало понад 100 років. 

Багато різних митців (серед них і Рафаель) керували спорудженням цього грандіозного собору, щоразу змінюючи його план і деталі. 

Остаточно реалізував проект Мікеланджело Буонарроті, який завершив образ собору урочистим куполом з 16-гранною підставою, наближеною до кола (не повторюючи відомий восьмигранний

флорентійський) 

Як і античні попередники, митці Ренесансу прикрашали архітектурні споруди скульптурою, а також створювали станкові твори, незалежні від архітектурного ансамблю. 

Так, у соборі Св. Петра міститься скульптурний шедевр «П'єта», яку створив Мікеланджело у 23 роки. П'єта (наголос на останній звук) - це ситуація оплакування Христа. Багато хто з митців звертався до цієї теми і у скульптурі, і у живописі.

Інший біблійський персонаж, який був дуже популярним у митців в епоху Відродження, - це Давид. За біблією це тринадцятирічний хлопчик, який за велінням божим вступив у двобій з велтканом Голіафом і переміг його.

Скульптор Донателло зобразив його юнаком, майже хлопчиком, з довгим волоссям, у капелюсі, увінчаному лавровим вінком. Давид у задумі спирається на меч, голова Голіафа лежить під його ногами. Скульптуру супроводжував напис: «Перемагає той, хто бореться за батьківщину. Господь крушить гнів могутнього ворога. Хлопчик здолав страшного тирана. Радійте, громадяни». 

Скульптор Верроккіо майже повторив позу Давида, зображеного Донателло. Проте його бронзова статуя справляє інше враження: уся постать, а особливо усмішка на обличчі, випромінює впевненість переможця. 

Мармуровий Давид Мікеланджело зображений у вільній позі з мужнім поглядом юнака, готового до бою із сильнішим за нього супротивником. 

Творчості Мікеланджело - геніального скульптора, художника, архітектора,

притаманна багатогранність. 

Досягнення Леонардо да Вінчі - унікального мислителя - були пов’язані не

лише з мистецтвом, а й із науковими та технічними відкриттями. 

Живописці писали вже не на дошках, як їхні попередники, а й на полотні, застосовуючи олійні фарби, які краще передавали природні кольори. Митці прагнули до реалістичного зображення, що зумовило розвиток портретного жанру.  Автори ставили підписи на своїх картинах. 

У малярстві італійців один із улюблених образів Мадонна, Діва Марія з немовлям Ісусом на руках уособлювала ніжність і духовність Матері. 

Найвище досягнення у цій темі — Сикстинська Мадонна, яку написав Рафаель без попереднього ескізу, такою, якою він побачив уві сні. 

Досконалим утіленням духу Високого Відродження, справжнім гімном освіті й

знанням є фреска Рафаеля «Афінська школа» (1511 р.). 

На ній Платон (автопортрет художника) і Арістотель стоять у центрі в оточенні інших грецьких філософів, зокрема їхніх учнів і послідовників, кожному з яких надана індивідуальна характеристика. Персонажі

окремих груп зображені у взаємодії, у характерних позах. Усі разом вони утворюють ритмічну багатофігурну композицію (понад 50 осіб), сповнену динаміки й експресії. Арочність побудови, симетричність підкреслена

величезними статуями, архітектурне тло з високим куполом посилюють гармонійність фрески. 

Фреска «Афінська школа» визнається одним з найкращих творів не тільки Рафаеля, але й ренесансного мистецтва загалом 

Відродження сприяло розвитку професійного музичного мистецтва. У цей період виникло поняття «композитор». Музика поступово відходить від середньовічного канону, творчість митців набуває ознак індивідуальності, зазнає впливу народної музики. 

У центрі музичної культури італійського Відродження хорова спадщина Джованні Палестріни. Усе своє життя він присвятив створенню церковної музики, написав близько ста мес, багато гімнів. У них втілено образи піднесеного споглядання і спокою, устремління до світла й краси. Стилю композитора притаманні прості та щирі наспіви, гармонійний розвиток, світла та прозора фактура. Лише в кульмінаціях музика досягає урочистого, патетичного

звучання. 

У добу Відродження в Італії зародився новий гомофонний стиль. З’явилися мелодія та акомпанемент. 

Італійське Відродження подарувало світові безліч інших музичних відкриттів, одне з яких — опера. 

Італійці здавна славилися чарівними мелодіями, солодкозвучними народними піснями й запальними танцями. Найвищої слави здобуло мистецтво

бельканто — чудового співу. 

В італії розвинулося й побутове музикування, і професійне мистецтво. фаворитом у гуртках аматорів стала ЛЮТНЯ, захоплення якою відображено на

численних полотнах живописців тієї доби. 

Художня культура Відродження, унікального періоду в історії людства, подарувала плеяду геніальних митців у різних сферах, створила вищі духовні цінності, які знайшли своє продовження в мистецтві наступних епох.