Ренесанс та бароко - це два художні напрямки, що розвинулися після закінчення Середньовіччя, одного з найтемніших періодів західної цивілізації. 

Кінець Середньовіччя був результатом великих культурних, політичних та соціальних змін у Європі. Художники, скульптори, композитори та інші художники завдяки своєму мистецтву формували і відображали суспільство в якому вони жили, ставши свідками великих наукових досягнень і спостерігаючи, як людство розвивалось і розширювало свої знання. 

В епоху Відродження розвитку архітектури сприяло захоплення античністю, що розпочалося з Італії. Відроджуються ордери, колони й інші декоративні форми греко-римського зодчества. Невипадково стиль дістав назву Ренесанс. Йому притаманні такі риси: пропорційність, симетрична композиція, застосування куполів, чіткий ритм чергування вікон і колон,

членування на поверхи фасадів, увінчаних фронтонами. 

Античне мистецтво, втілене в сурову, витончену, закономірну і чітко окреслену, симетричну форму, яким був Ренесанс (Відродження), було

найвищим досягненням людства, без чого не відбулася б сучасна цивілізація. 

Ренесанс відтворював детально велич і глибинний сенс справжнього, чому потрібно поклонятися і заклало основи гуманізму - поваги і свободи особистості, раннє бароко створило живописну ілюзію того, чим може бути

мистецтво, втілюючи рух в емоційні складні композиції. 

Час царювання ренесансу визначають з 1300 року до кінця 16 століття, а на думку мистецтвознавця Генріха Вельфліна - до 1630 року. Перетворення ренесансу в мальовниче і легке бароко почалося безпосередньо в Римі,

після перейшло на північ Італії, і не поколивавши венеціанський ренесанс, перемістилося далі в інші країни середньовічної Європи. 

                       БАРОКО

Барокові зали прикрашали картинами, дзеркалами й люстрами, стелі — фресками, стіни — позолоченим різьбленням. Стиль бароко з його декоративністюі театральністю набув популярностів Італії, Німеччині, Австрії, Іспанії, Чехії. 

На зміну ренесансу прийшов стиль бароко, який успадкував архітектурні форми Відродження, але перевершив його за складністю екстер’єрів та

інтер’єрів. Прямі лінії у спорудах майже зникають, натомість домінує химерна криволінійність, що створює ілюзію руху.

Виникають масштабні колонади, кручені колони, волюти, багато скульптур на фасадах, картуші на фронтонах. 

Цікавим прикладом поєднання стилів є собор і площа Святого Петра в Римі. Спроектував собор у традиціях Ренесансу Донато Браманте (1444—1514) 

Остаточно реалізував проект Мікеланджело Буонарроті (1475—1564), який додав йому напруженої емоційності. 

Грандіозну чотирирядну колонаду з 284 колон, що утворює круглу площу перед собором, створив найяскравіший представник бароко

Джованні Лоренцо Берніні (1598—1680), чим завершив величну єдність усієї просторової композиції. 

Гранд-Плас — серце бельгійської столиці, центральна площа Брюсселя, яка з часів Середньовіччя має репутацію найкрасивішоїв

Європі. Архітектурний ансамбль поєднав готику і бароко. Міська ратуша зі стрункою вежею і численними статуями на фасаді, візерунки дахів

інших споруд зачаровують єдиним архітектурним ритмом. 

Бароко, на відміну від ренесансу,  укрупнює, збільшує пропорції форм, намагаючись це перебільшення піднести як найбільше досягнення і багатство. Сходи починають проектуватися вище, колони - товстіше, а ліпнина - масивніше і позбавлена смаку. Така гігантоманія - ознака початку втрати відчуття міри і тонкощів сприйняття, що і визначило крах бароко в подальшому. 

                       КЛАСИЦИЗМ