Початок XX століття... Напередодні Першої світової війни і в повоєнні роки світ охопили передчуття невідомості й невизначеності. Людина почувалася ніби розчавленою молотом часу. Митці шукали різні

шляхи для відображення подій сучасності, розради душевного стану людей тієї епохи. 

Художники не бачили позитивного виходу із ситуації, що склалася. У Німеччині та Австрії виникла нова художня течія - експресіонізм, представники якої, особливо в період світової війни, відтворювали

темний, прихований бік реального життя. 

У центрі уваги експресіоністів - тяжкі стани людської душі, породжені жахом і відчаєм, показ негативних боків дійсності, співпереживання щодо «принижених та ображених».

    Протестуючи проти війни та соціальних контрастів, майстри експресіонізму поєднували протест з вираженням містичного жаху перед хаосом буття. Криза сучасної цивілізації поставала у творах

експресіонізму однією з ланок апокаліптичної катастрофи, що насувається на природу й людство.

Предметом зображення в експресіоністичному живописі стають людські почуття в момент найвищої напруги, особливо ті, що пов'язані з болем та стражданням. Це живопис печалі, нещастя та страху, що пригнічують людство, і важливе значення надається грі, у якій увагу глядача зосереджено на тому, що зображують дійові особи. Основним

виражальним засобом експресіоністів стала експресія, що виявлялася в деформації пропорцій і надто яскравій кольоровій гамі. 

(Експресія - це підкреслене виявлення почуттів)

Експресіонізм проникає в літературу, вводить тематику нервової збудженості, самотності й безсилля людини від байдужості ворожого до неї світу. 

Перший зразок експресіонізму картину «Крик» норвезький художник Едвард Мунк (1863-1944) створив у самому кінці XIX ст. Він немов заглянув у прийдешнє століття світових воєн, революцій і

екологічних катастроф. Картина належить до низки найзагадковіших шедеврів світового живопису, має численні варіанти й трактовки. Що ж хотів передати світові автор? Який сенс вклав? 

Отто Дікс часто зображував жахи, які бачив на війні, тому його похмурі картини сповнені хворобливих переживань. 

На портретах Олексія фон Явленського інтенсивні кольори посилюють емоційну виразність образів. 

Аквареліст Еміль Нольде писав експресивні пейзажі у фантастичній кольоровій гамі. 

Франц Марк захоплювався світом тварин, який став головною темою його творчості. У його анімалістичній галереї є образи ланей, лисиць, собак, коней невластивого їм кольору — червоним або синім. 

Передайте власні враження від композицій експресіоністів. Що незвичного ви помітили у використанні кольору на картинах? 

У художньому процесі XX ст. класична традиція найорганічніше зберігалася в скульптурі. Для багатьох майстрів джерелом натхнення була скульптура античності й Ренесансу. На стику класичної традиції і авангарду зародилося нове мистецтво експресіонізму. До нього,

зокрема, належать роботи німецького скульптора Ернста Барлаха. 

Порівняйте скульптурний і живописний портрети Жанни Ебютерн. 

Які художні засоби виразності підкреслюють експресію образів митця?

У музиці експресіонізм сформувався в першому десятилітті XX ст. Його риси проявилися в останніх творах Густава Малера, в операх Ріхарда Штрауса. Посилювалася експресія, збільшувалися емоційне

напруження і драматизм образів. Експресіонізм вплинув на розвиток

музичного театру, він привніс трагедійність, сатирично-гротескне

начало. У пошуку кордонів між реальністю і вигадкою розширювалася тематика вистав. Експресіонізмом захоплювався Ігор Стравінський (балети «Весна священна», «Агон») і Сергій Прокоф'єв (балет «Блудний син»). 

Але найперше музичний експресіонізм пов'язаний із творчістю композиторів так званої «нової віденської школи»: Арнольда Шенберга та його учнів — Антона Веберна і Альбана Берга. Експресіоністи

знаходилися в постійних пошуках у сфері музичної мови й засобів інтонаційного вираження. 

Лідер нововіденської школи Арнольд Шенберг (1874-1951) виробив

оригінальну систему композиції, що отримала назву додекафонної системи. Новий метод передбачав відмову від використання мажору і мінору, від традиційних засобів музичного розвитку. Він знаменував народження атональної музики, в якій починає панувати дисонанс, зростає роль тембру. 

Творчість А. Шенберга пронизана настроями тривоги, страху перед дійсністю, песимізмом і скепсисом. До яскравих зразків музичного

експресіонізму належить знаменита мелодрама «Місячний П'єро», в якій домінують внутрішні переживання, а не зовнішні враження.