На українських землях хоровий спів відомий з часів Київської Русі, де хорові колективи існували в монастирях і при княжих дворах. В XI столітті хорового співу навчали в жіночій монастирській школі у Києві. На сході країни хорова музика була тісно пов'язана з церквою. Пісні виконували без супроводу музичних інструментів, тому тривалий час музика для хору залишалася a cappella. 

Наприкінці XVI століття в Україні виник новий тип церковного співу — багатоголосний ансамблевий (хоровий) партесний спів. (Ти ж пам'ятаєш, що хор поділяється на групи, і кожна група співає свою мелодію? Ця мелодія має назву - партія. У кожної групи хору - своя вокальна партія. Спів по партіях набув назви партесного співу.)

 Хорові колективи були організовані церковними братствами; кращі з них — у Києві, Львові, Луцьку. Особливо відзначався хор Києво-Могилянської академії чисельністю понад 300 осіб. 

Основним жанром професійної музики того часу став одночастинний партесний концерт. Кількість голосів варіювалася від простого три-

чотириголосся до восьми-дванадцятиголосся. 

Пізніше, у другій половині XVIII століття з'являється новий жанр духовного хорового циклічного концерту і нові імена композиторів: Максим Березовський, Дмитро Бортнянський та Артем Ведель, які затвердили чотириголосний спів. 

Розвиток світської хорової музики в Україні почався в першій половині XIX століття. Величезним внеском у неї стала творчість Миколи Лисенка — автора хорово-оркестрових кантат та хорових обробок народних пісень. 

Після Лисенка визначними творцями хоровоїмузики були: Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Олександр Кошиць, Станіслав Людкевич, Пилип Козицький та ін. 

З кінця XIX — початку XX століття в Україні розпочато організацію хорових колективів. Найкращі з них виступали за кордоном: Українська республіканська капела та Український національний хор на чолі з 

О. Кошицем — у Західній Європі й Північній Америці, київський хор «Думка» — у Франції та ін. 

Відомий український колектив, заснований 1943 року. Організатором і першим керівником був Григорій Гурійович Верьовка, ім'я якого колектив носить із 1965 року. До складу хору увійшли 134 виконавці: 84 хористи,  

34 артисти оркестру, 16 артистів балету.

У хорі сформувався спосіб відкритої співочої манери, яка відповідає народній. Пісні на слова Т. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий»,

«Думи мої», «Заповіт» давно стали візитною карткою колективу. У 1965 р. хор очолив Анатолій Авдієвський, за якого були створені блискучі програми українських народних пісень (понад 500), а також колядок і щедрівок. У

колективі існує творча лабораторія з автентичного виконання народної пісні. Це фольклорна група, яка систематично записує і розшифровує народні пісні, організовує серії самостійних концертів.

Послухай три музичні фрагменти з виконанням хорової музики та порівняй їх.

1. Хор ім. Г.Верьовки. Українська народна пісня "Розпрягайте хлопці коней".

2. Національна заслужена академічна капела "Думка". М. Лисенко. "Боже великий, єдиний"

3.  Львівська державна хорова капела "Дударик". Кузьма Скрябін. "Мам".