Вітаю вас, друзі!

Сьогодні наша розмова про Латинську Америку XVI-XVIII століть.

Ти пам'ятаєш, що історія розвитку культури Латинської Америки поділяється на три періоди. Повторимо це ще раз.

Розвиток культури Латинської Америки мав свою специфіку. З ім`ям Колумба традиційно пов`язують початок колонізації Нового Світу. Знищення індіанців, панівне становище іспанців дало шлях розвитку європейському стилю на території Латинської Америки. Можна виділити три основні компоненти майбутніх латиноамериканських націй: індіанці, європейці, а трохи пізніше і африканці, яких зробили рабами ; мова, якою говорила більшість жителів Латинської Америки була іспанська. 

Культура Латинської Америки представлена традиціями понад тридцяти країн, колишніх іспано-португальських колоній, розташованих на території від США до Антарктиди. Цей регіон охоплює Мексику, держави Центральної Америки, острови  Карибського моря та Південну  Америку. Це вражаючі барви природи, що надихають митців; неповторні традиції різних етносів, які дбайливо їх зберігають, поважаючи інші. Це таємниці унікальних цивілізацій майя, ацтеків, інків. Це й аргентинське танго, бразильський карнавал, архітектурні шедеври Мексики, колоніальна архітектура Парагваю, іспанська архітектура, перегони на каное в Пуерто-Рико, водоспади Венесуели. 

Європейська колонізація глибоко порушила індіанський світ. Конкістадори (колонізатори) проводили насильницьку християнизацію. Але релігійні традиції індіанців були несумісні з християнською культурою іспанців. Колоністи примушували місцеве населення працювати на них, але зустріли такий відчайдушний опір, що  почали масово знищувати індіанців. Те явище, яке сьогодні називають "зустріччю" Старого і Нового світів (Старим світом називають Європу, а Новим світом - Америку), спочатку являло собою жорстоке зіткнення, що закінчилося перемогою європейської цивілізації. Іспанський конкістадор утверджував свою культуру, свої цінності як переможець.  

Колонізатори прагнули знищити вщент культури місцевих народів і збудувати тут свою культуру. 

Тому однією з характерних рис колоніальної політики Іспанії в Америці — величезний розмах містобудівництва. За цілеспрямованим тотальним знищенням індіанської культури та ЇЇ матеріального носія — архітектури — здійснювалася майже небачена в історії за своїм обсягом програма спорудження церков, фортець, палаців, маєтків, міст. Через сто років після початку конкісти лише в іспанських колоніях поставлено 70 тис. церков і 5 тис. монастирів, засновано і зведено сотні міст.

Для раннього періоду латиноамериканської архітектури характерний «фортечний» стиль. Будівлі цього періоду монументальні: могутні стіни, зводи, що отримали широке розповсюдження, орнаменти, насичені арабськими деталями й мотивами. Постійні землетруси змушували шукати засоби для захисту будівель від завалів: будуються грубі стіни, зводи укріплюються каркасом із вигнутого кедра або повністю будувались з дерева. 

Стиль бароко, що панував у тогочасній Європі, був перенесений за океан у колонії. Своїм динамізмом, емоційною піднесеністю і декоративністю він виявився співзвучним етнічним традиціям аборигенів (місцевого населення), що і визначило своєрідність мистецтва колоніальної епохи у ХІV – ХVІІІ ст. 

Самобутнім зразком колоніального стилю бароко і шедевром католицької архітектури другої половини ХVІІІ ст. є комплекс споруд церкви Бон-Жезус-Конгоньяс (це перекладається як "святилище Ісуса у  Конгоньясі"  (місто в Бразилії),  бразильського архітектора і скульптора Алейжадінью. 

Кафедральний собор Успіня Пресвятої Богородиці в Мехіко – один з найбільших і найдавніших католицьких храмів у Латинській Америці. Після завоювання іспанцями столиці імперії ацтеків Теночтітлана конкістадори зруйнували індіанський храм і з каменів зруйнованого святилища на тому самому місці побудували християнську церкву. Через півстоліття тут почали зводити нову базиліку за проектом Клаудіо де Арсін`єга. Будівництво тривало понад два століття (1573-1813). Унікальний зразок колоніальної архітектури поєднує риси різних стилів: готики, ренесансу, бароко, класицизму. Фасади собору оздоблені багатими порталами в обрамленні колон і статуй. 

У цей період в іспанських і португальських колоніях в Америці, як і метрополіях, католицькі храми були центрами музичної культури. У них звучали духовні твори у супроводі органа. 

Виникнення місцевих художніх шкіл у колоніальній Латин-ській Америці припадає на XVII століття, а розквіт — на XVIII століття. В колоніальний період у Латинській Америці домінував культовий живопис, проте, окрім картин релігійної тематики, що оздоблювали храми, художники досить часто писали портрети відомих церковників, віце-королів, губернаторів провінцій, членів їхніх родин. Натюрморт і побутовий жанр з'явилися значно пізніше, лише в середині XVIII століття, і були поширені меншою мірою (переважно в Мексиці). 

В XVI столітті латиноамериканський живопис зазнавав в основному впливу італійської школи; у XVII — на початку XVIII століття — іспанської, яка розквітла там у цей період; в середині XVIII століття в ній з'являються риси, запозичені з французького живопису. 

Д/З

Зроби конспект цього уроку, познач у ньому оосбливості латиноамериканського мистецтва у колоніальний період (на оцінку до 9 балів). На 12 балів: скласти перелік видатних витворів мистецтва Латинської Америки (колоніальний період), з фотографіями.