Класична музика бере свої витоки з вед (священні гімни ХV-Vст.до н.е.), які виконували речитативом - співом, наближеним до мовлення.

Поряд з культовою, храмовою існувала народна та світська (придворна) музика. 

Найхарактернішою рисою художньої культури Індії є синтез мистецтв — поезії, музики (вокальної та інструментальної), хореографії,

що створював оригінальний жанр — танцювальну драму. Він дістав назву сангіт. 

На такому синтезі побудовано гру в традиційному народному театрі Індії. Існували також лялькові та тіньові театри, класична драма (мовою

санскрит). Під впливом цієї традиції виник унікальний вид національного живопису на музичні теми ваніка, де сім звуків асоціювалися із сімома кольорами та певними графічними формами. 

Для індійського вокального мистецтва характерні колоратурний спів, мелізматика (наприклад, трелі горлом чи язиком). Висока культура

виконання передбачала імпровізацію — вокальну та інструментальну. 

В Індії з давніх-давен поширені музичні інструменти всіх основних груп — струнні, духові, ударні. Цікаво, що сучасні індійські музиканти

грають на них, точно дотримуючись стародавніх традицій. 

                     Віна

Віна — старовинний семиструнний щипковий інструмент (4 мелодійні струни і 3 резонаторні). Має два круглі резонатори: один, дерев’яний,

біля основи; другий, із висушеного гарбуза, — біля грифа (він створює ефект об’ємного звучання). Дерев’яна шийка — довга,масивна, гриф — із бамбука. Грають плектром. Існує близько 20 різновидів. За ніжний і багатий

відтінками тембр віну називають царицею струнних. Її можна побачити на численних зображеннях чотирирукої богині Сарасваті, покровительки мистецтв, яка сидить у позі лотоса і однією парою рук грає на віні, у другій парі рук тримає Веди і чотки. 

                         СИТАР

                       САРАНГІ

Із духових інструментів поширена поперечна флейта з бамбука бансурі, яку називають флейтою Крішни. Індійці вірили, що гра на бамбуковій або дерев'яною флейті бансурі приносить щастя. 

                             КОНХ 

Існує екзотичний ритуальний інструмент у вигляді великої мушлі (конх), індуси вважають, що в ньому живе морський демон, якого переміг бог Вішну. 

Як бачимо, інструментарій індійців багатий та різноманітний. У різних

регіонах інструмент має відмінні назви. Невичерпна фантазія народу змушувала звучати і дерево, і метал. 

Індійський танець — своєрідна танцювальна драма — став ознакою художньої культури країни. Крім власне танцю, він охоплює спів і міміку. До головних елементів індійського танцю належать: мудра — позиції пальців і хаста — позиції рук щодо тіла. За допомогою жестів, позиції рук і пальців виконавці зображували «рибу», «лотос», «слона», «воду», «крокодила» та багато іншого. 

Теми танців — сюжети легенд, епічних творів, наприклад, «Рамаяни», та ін., підказані природою, життям (жнива, риболовля, ринок, ремесла,

побут тощо). Класичний танець поділяють на кілька стилів. 

Філософські ідеї через танцювальну символіку втілено у відомій бронзовій статуетці «Шива- Натараджа» (ХІ ст.). Танцівник розміщений у колі

— німбі з вогню — і втілює велич руху Всесвіту. Шиву зображено із двома парами рук у характерних жестах: одна ліва тримає вогонь — символ очищення; друга ліва, що нагадує хобот слона, — символ сили та влади; одна права тримає двосторонній барабанчик — символ пробудження; друга права — жест підбадьорення. Волосся розвіюється, передаючи божественну енергію. Скульптура поєднує релігійні, філософські, естетичні уявлення індусів. Цей образ став метафорою космічного руху. 

Вагомий внесок у музичне мистецтво зробив поет-драматург Калідаса (близько V ст.). 

Філософ, просвітитель, письменник, музикант і художник ХІХ—ХХ ст., лауреат Нобелівської премії Рабіндранат Тагор (1861—1941) у музичному мистецтві спирався на північноіндійські та бенгальські традиції. Він

поєднував їх з європейськими досягненнями, втілював ідею єдності Заходу та Сходу. Він написав більше 2000 пісень на власні та класичні вірші (середних — гімни Індії, Бангладеш), 14 драм, які ставив у театрі, де сам грав головні ролі, сприяв популяризації танцювальних стилів. 

Індійська музика монодійна, тобто одноголосна. В її основу покладено мелодичний наспів — рагу. Раги відповідали певним порам року, доби,

наприклад вранішня рага, полуденна, вечірня тощо. Кожному звуку відповідав поетико-колірний символ. Елементом ритму була тала.

Виконавці нерідко використовували 15—20 тал, а для підготовленої аудиторії — удвоє більше. Рагу можуть виконувати кілька годин. 

Холі - традиційне щорічне індійське свято весни і яскравих фарб

Холі святкують в Індії, Непалі, Бангладеш, Пакистані, Шрі-Ланці та інших країнах із значними індуськими діаспорами. Воно символізує прихід весни, а також початок Нового року за індійським календарем. Також Холі відоме як Фестиваль фарб. 

Холі – один з найважливіших фестивалів в Індії і святкується по всій країні. Свято дуже барвисте! До Холі починають готуватися за декілька тижнів

до свята. У цей період в селах проводяться малі торжества – Мале Холі, під час якого влаштовуються ритуальні ігри, святкові концерти, ведеться збір грошей і підготовка матеріалу для великого свята. 

Свято Холі відзначається барвистими парадами в супроводі народних пісень, танців і загальних веселощів. Учасники обсипають один одного

яскравими барвниками порошками і обливають водою. 

         ДЛЯ ТИХ, ХТО БАЖАЄ ТАНЦЮВАТИ

Наш урок закінчився! Напиши мені у повідомленні, про що ти дізнався, що здалося тобі цікавим у музичному світі Індії.