Вітаю вас, друзі!

Сьогодні ми починаємо нову тему, яку будемо розглядати протягом декількох уроків, - "Мистецтво далекосхідного культурного регіону". На першому уроці з цієї теми ти познайомишся з особливостями розвитку мистецтв у регіоні, з підвалинами (основами), на яких вони розвивалися.

Але спочатку потрібно зрозуміти, які країни входять до складу далекосхідного регіону і яке їхнє положення на карті світу.

Далекий Схід — це - термін, яким позначають обширний регіон Північно-Східної, Східної та Південно-Східної Азії. 

До складу далекосхідного регіону входять такі країни: Китай, Японія, Північна та Південна Корея, В`єтнам, Монголія, Філіппіни, Камбоджа, Мьянма, Тайланд, Індонезія, Лаос, частина Росії та інші.

Розглянь мапу Азії, знайди названі країни та згадай країни Близького Сходу, знайди їх на мапі, навчися розрізняти Близький та Далекий Схід.

Найдавнішою в цьому регіоні є старокитайська культура. Внесок стародавніх китайців у світову культуру важко переоцінити. Старокитайська культура послужила основою для розквіту середньовічної культури самого Китаю, а також інших цивілізацій Далекого Сходу, для яких вона стала тим, чим була антична культура для Європи. Японці, в’єтнамці, корейці, монголи запозичили в китайців ієрогліфічну писемність, історіографію, літературу, ідеологію. 

Які ж особливості розвитку мистецтв у далекосхідному регіоні?

Важливо  зрозуміти: світогляд китайців суттєво відрізняється від європейського.

В давніх віруваннях китайців обожнювалися будь-які об`єкти природи: дерева, каміння, струмки, водоспади. Релігія  вважалася мистецтвом життя, а споглядальне світосприйняття потребувало повного та смиренного злиття з природою. Мудреці сходу полюбляють повторювати, що якщо активний європеєць, захоплений ідеєю підкорення природи та демонстрації сили, побачить гору, то для нього найбільшим задоволенням буде - забратися на вершину цієї гори. А для китайця найбільшим щастям буде - споглядати гору біля її підніжжяя.

Предметом мистецтва Далекого Сходу став не образ людини-героя, не духовні ідеали (як у Європі), а життя природи. Тому центральне місце у далекосхідному мистецтві займає пейзаж. 

Отже, головна особливість розвитку мистецтва - це ставлення до природи як до божества, прагнення досягти гармонії з нею, природа - "міра всіх речей", вона безкінечна, тому непізнавана. Ця особливість дуже яскраво проявляється у живописі.

Далекосхідна архітектура зливається з природою. Через велику кількість дощів на Далекому Сході з давніх давен використовується висока покрівля з крутими схилами. Вона імітує віти хвойних дерев, які, за віруваннями, оберігали від злих духів. 

Далекосхідний архітектор одночасно є і поетом, і мислителем, він має гостре чуття природи і не порушує гармонії своїми творіннями. Китайські пАгоди (вид культової архітектури) виростають так само природньо як дерева, а силуети храмів схожі на форми гір.

Наступна особливість розвитку далекосхідного мистецтва пов`язана з впливом релігійно-філософських традицій.

Основні релігійно-філослофські вчення стародавнього Китаю - це 

даосизм, конфуціанство та буддизим.

Назва даосизм пішла від поняття дао - це позначення істини, найглибшої правди та праведного шляху  життя. Засновником даосизму вважається китайський філософ Лао Цзи.

Конфуціанство — це релігія оптимістичного гуманізму, яка справила значний вплив на життя, соціальний устрій та політичну філософію Китаю. Основу цій релігії поклала людина, відома як Конфуцій, який народився за 500 років до Христа. Конфуціанство здебільшого стосується моральної поведінки та етичного життя і часто класифікується як етична система, а не релігія. Конфуцій навчав, що людина здатна зробити все необхідне для покращення власного життя та суспільства, спираючись на свою внутрішню силу.

Філософ пропонує виховувати народ, формувати у нього доброчинних якостей. Для Конфуція бути доброчинним означає: любити не скільки себе, скільки інших; за добро відплачувати добром; заради чужих інтересів жертвувати своїми; бути слухняним, покірливим, шанобливим до старших, особливо тих, хто стоїть на вищих щаблях у соціальній ієрархії. Етична спрямованість вчення Конфуція вплинула на розвиток літератури, музики, образотворчого та театрального мистецтв. За Конфуцієм  суспільство розвивається не само по собі, не стихійно, а за «законом неба» як верховного божества. Держава, її правитель, його влада – божественного походження. Така «воля неба».  Небо - то верховне божество для багатьох народів Далекого сходу. Імператор - то син неба, а вся країна - Піднебесна.

Храм Неба - унікальна пам`ятка столиці Китаю Пекіна. Це храмово-монастирський комплекс загальною площею 267 га. Будівництво почалося ще у 1420 році. Вважається, що в цьому місці людині можна поговорити з небесами.

Буддизм дав поштовх для розвитку архітектури та скульптури.

Д/З

1. Опрацювати статтю підручника на с.44-47, роздивитися фотографії.

2. В зошиті дати відповіді на питання:

- Які країни входять до складу Далекосхідного регіону?

- Які тобі відомі особливості розвитку мистецтва на Далекому Сході?

- Які ти знаєш релігійно-філософські вчення Китаю?

- Які японські мистецтва пов`язані з обожнюванням природи? Знайди в інтернеті фотографії цих мистецтв та надішли мені.

Фото зошита пришли на viber 0954256135 або у класрум.