Вітаю вас, друзі!
Ми продовжуємо знайомство з мистецтвом Далекого Сходу.
Ти пам'ятаєш, що мистецтво далекосхідного регіону включає мистецтво Китаю, Японії, Кореї, Монголії, Тибету, які мають багато спільних рис, зокрема філософсько-поетичне одухотворене ствлення до природи, яка існує за своїми законами й визначає життя людини. Таке ставлення до природи зумовило появу пейзажного живопису.
Китайський національний живопис з’явився дуже давно. Він кардинально відрізняється за матеріалом, технікою і художніми засобами від європейського. Сучасні китайські художники і сьогодні дотримуються традицій стародавнього живопису, використовуючи туш, мінеральні та рослинні фарби, які наносяться на шовк (іноді на бавовняну тканину) або на особливий папір із м’якого тонкого волокна. Витвір китайського живопису являє собою довгу полосу матеріалу, на якій розгортається сюжет, а сам цей витвір скручується у сувій. Такі картини у формі сувоїв можуть бути горизонтальними – для розглядання їх на столі, чи вертикальними – для прикрашання стін.
У Китаї віддають перевагу монохромному (одноколірному) малюнку, ставлячи понад усе вміння зобразити суть речі за допомогою декількох штрихів. Образ створюється лініями, а не кольором і тінню, як на західних акварельних або масляних полотнах.
Крім того, азіатський живописець бажає зробити глядача своїм «співучасником», пробудити в ньому ті чи інші думки, емоції і почуття. Для цього використовується спеціальна художня мова символів і знаків, вироблена протягом багатьох століть. Кожен предмет, показаний на картині, має своє смислове навантаження і значення. Так, рослини стають прообразом пір року, тварини - уособленням матеріального достатку, здоров'я, удачі та сімейного щастя, а зображення Місяця або свічки натякає на благородну самотність і піднесену печаль.
Основне призначення японського саду – викликати у людини відчуття краси у звичайному, повсякденному. Згідно дзенської релігії зовнішнє не суттєво, головне знаходиться всередині. Японські сади, на противагу європейським композиціям, мають на увазі, що у природівже є все – і краса, і розум, і одухотворення. Людина лише виражає волю природи, тому її закони для людини обов’язкові і священні.
Різновидом пейзажного саду є сад каменів.
Ікебана (в перекладі - "шлях квітів") - створення композицій із зрізаних квітів, пагонів у спеціальних посудинах та розміщення їх у інтер'єрі. В основу ікебани покладений принцип вишуканої простоти, що досягається виявленням природньої краси матеріалу. Задача ікебани - створити власний мікросвіт, підкреслити досконалість природи, внести гармонію у помешкання та вплинути на настрій людей.
Наступне самобутнє японське мистецтво, про яке треба знати, це оригамі.
Оригамі - вид декоративно-прикладного мистецтва, давнє мистецтво складання фігурок з паперу.
Продовжуючи знайомство з мистецтвами Японії, треба скзати про мистецтво нецке.
Взагалі найдавнішим з мистецтв Японії є скульптура. А нецке - це мініатюрна скульптура, витвір декоративно-прикладного мистецтва, що являє собою невеликий різний брелок.
Один із значущих видів світового мистецтва - це китайська порцеляна (кераміка).
Китайська кераміка – одна із значущих форм світового мистецтва, увійшла в історію людства в діапазоні від будівельних матеріалів (цегли, плитки) до фарфору імператорського двору.
Фарфор – керамічні вироби (посуд, вази, статуетки, архітектурні деталі, ізолятори, хімічна апаратура тощо), які виробляють шляхом обпалювання фарфорової маси із пластичної вогнетривкої глини, каоліну, польового шпату, кварцу. Отримують водонепроникний, білий, дзвінкий черепок без пор. Тобто «фарфор» – збірний термін, що включає всі керамічні вироби, білі і прозорі, незалежно від їх використання.У всі періоди династійного Китаю відбувався безперервний розвиток китайського керамічного виробництва. Технологія виробництва була суворо засекречена і за розголошення можна було розпрощатися з життям.
Сьогодні ми торкнулися лише деяких традиційних мистецтв далекосхідного регіону.
Завдання:
випиши у зошит назви мистецтв, про які йшлося в уроці, та коротко запиши про сутність цих мистецтв.